Сантим

Странно працює голова. Теорія... От хто сказав що є великі провини і маленькі? От якщо запізнився на поїзд - то пофіг чи на хвилину чи неділлю десь валявся вбитий а потім згадав що ти вже в новому місяці. Прикольно. Гріх якось незрозуміло працює. В розрізі часу чим все нормальніше - тим спокійніше і мертвіше. А потім хтось розуміє що це все мертва оболочка, потрібно виходити за рамки цієї пустоти. Типу спочатку церква тікала від влади. Потім навпаки - гроші, сила. Мудра голова придумала теологію і все зрозуміло. Дорозумілися що розкололись на дві частини. Потім нова хвиля - із нову загони. Інквізиція, походи на Єрусалим. Зрозумів дехто що це все отстой - зробилась Реформація. Все круто - і знову. Платочки на голові, в шортах не заходьте, довжина волосся повинна бути не більша 7 см... Дредастих обкурених хіпанів не пускать! Ну типу. Так само і в буднях: робиш гріх, каєшся. Серце горить. Неділля спокійна, емоції стухають, Бог не вражає вже до сльоз. До нового загону. Невже щоб любити Бога потрібно валятись в багнюці? І чому щоб помітити гордість потрібно відверто когось в дупу послати? Невже маленькі грішки і слабкості - мало? Ех. Читаєш останню книгу Біблії і думаєш - оце м’ясо! Через два дні вже звик. Пам’ять просто яд. Хто напише ідеальний алогритм святого життя? Тут можна й до Ніцше докотитись. Він був сином пастора. А потім - забив на всю байду і начав жити одним днем заради себе. Без живого Бога всі ці правила і чемність незрозуміла видумка. Навіщо любити і жертвувати собою? Навіщо ідеали? Смерть все зжере. Якщо немає Бога - немає надії. От чому вчить мораль? Думай про інших. Без Бога ця вся культура - просто іронія, пережитки минулого.
Не розуміючи Бога живеш сам для себе, придумуєш собі свої власні ідеали, прокачуєш егоїзм і гордість, і все пофіг бо сарказм - один з найцінніших рис характеру.
А з Богом розумієш, що життя не закінчиться через 40 років. Міняється фокус і відразу нове важливе викидає старі лімітовані пріоритетики. Тільки питання - як же ж з Богом наладнати канал спілкування? Постійний, нормальний і потужний? В Африці багато хто поклоняється дияволу тому що типу Бог і так добрий щоб його поважати, а сатанюка наламать може прям сьогодні. Задобрюють)))
Іноді Бог працює якось непомітно. Думаю що мабуть не тещо непомітно, просто серце грубе - не помічає тонкості всі. Очі підсліпкуваті - не бачать. Вуха теж щось своє слухають постійно.
Та шо тут писать. Немає вибору. Або гори в пеклі або гордість викидай і признай що Бог - головний. І не тільки поважай а ще й люби. Для нормального постмодерніста останні два речення повна фігня і не сприймається.
Нам потрібен голос з неба