Ще багато років:

Часу так і не знайшлося. 
Ще чекайте =)

Три роки

Які новини за три роки?
Ого-го новин!
Без фоток не обійтися!
А на якісну збірку потрібен час.
Так що матиму на увазі, чекайте =)

Дякуючи Богу

Повернувшись додому з чудового кашеварства у друзів - відпочинок і благодать. Завтра буде перше вивчення Біблії в орендованому залі. Так що прогрес є, ростемо. Любонька вже з пузком великим, мабуть буде дівчинка, але ще не ясно на сто відсотків. Все іде так як і має бути - в слідуванні Божою дорогою все має тверду основу.

Що ж..

Роботи немає. Уже два тижня. Але тільки що отримав підбадьорюючого листа від Дона і Марти - і вже легше на серці. Взагалі іноді важко, хочеться відволіктися і відпочинути, але не від фізичної напруги а якоїсь внутрішньої. Життя в селі, всі близькі крім Люби далеко, нехватка то того то іншого, - все потрошку давить. Єдине полегшення - повна довіра Богу, що це Він нас сюда прислав, що церква буде рости бо це Бог розпочав роботу. Без віри неможливо. В житті християнина бувають періоди коли і без віри все ок, але не в моєму випадку. =)

Через пів року...

Повернувся з Прилук з Любочкою, де св"яткували  Паску. Чудовий час! Рішили що на початку червня буде проведено євангелізацію в Срібному, і будемо шукати приміщення для церкви. Моліться про це. Звільнився з роботи на пилорамі, де вижималися всі соки, і подався у вільний бізнес до Сергія С. Знаю, що Бог має всю силу, і тому покладаюся що Бог попіклується про нашу родину зараз на переломному моменті.

Трошки

Були в Срібному. Скоро там житемимо. Бог приложує людей до церкві. Часу писать немає і шото писать нема бажання. Так просто багато писать шо ліньки. Ладно. Хай потом попишу. Може заведу щоденник в зошиті а то в Срібному інтернета нима.

День народження

На коньках катався вперше в житті! На заду тоже но не вперше)) Самий класний день народження в моєму житті - з Любою і родиною, тортом і побаченням. Слава Богу за мою родину і за чудовий час) 

В Полтаві

Щас в Полтаві, з Любою. Паспорт робимо на прізвище Радченко Любов Миколаївни =)
Слава Богу за таку мою дорогу жіночку, друга, сестру і наречену. В Кармані попустіло, но Бог вірний. Недавно нам дали 100 грн а ще взагалі за все літо понад 1500 грн мабуть вже було благословінь. В Бога все під контролем. Іще нада в Срібне поїхать убрать там трошки і меблі завезти.

Все до купи

Сьогодні великий день. З Любочкою поїхали в Срібне. І там мама Лілі, Лариса, віддала нам ключ від будинку. У нас буде будинок на чотири кімнати плюс ванна і кухня. Але кухня з ванною потребують ремонту тому буде трошкі пильно в хаті. Чудо - в кишені лежать ключі від нашої хати, поруч Люба грає на гітарі.
Але це не все. 20 Липня я і Люба розписалися о 10-00. Тепер ми чоловік і дружина, перед державою. Я люблю Любу. Взагалі, Люба - то жінка дана Богом. І вона - головне чудо мого життя. Вона є моя гордість і пошана. Коли ми були в Жовтих Водах, всі її любили і хвалили. Приємно!
Взагалі, в Жовтих Водах у нас справжня сім"я. На дорогу нам дали чотири сумки з добром. =)

Перший сімейний поцілунок =)

Свідоцтво - ми жонаті люди перед державою

Моя люба Люба

Просто гарна фотка за Жовтими Водами

Діти з Жовтих Вод

Привіт із Жовтих Вод!

Сьодня останній день в Жовтих Водах. Шоб все писать часу щас немає. Потом напишу. Ну, було в мене 9 дітей, одного потом вигнали стало 8. В Люби була группа дівчат. Втомлювалися капец просто. Після табору - купаться і пригать со скал) классно!
Побували в дитбудинку сімейного типу - тіпа хата і там діти живуть в сім"ї. Думаю такий самий в Срібному открить колито. Та шо писать - Бог вірний! Тут в церкві була мутка коли молодіжка отморозилася помагать з дитячим табором - а Бог вірний все рівно все організував і було круто!!!

Чергова поїздка ))

Як завжди після великих перемог ідуть важкі випробування цієї перемоги. От Марчеко Ігорь розказував про роботу в серці - і наступна неділля була дуже важка. В мене тож. Важка неділля. Тому вчора навіть були думки - може не їхать в Срібне? Все рівно немає навіть де зібратися. Але потім думки прогнав геть. То Ігорь, Оленка, я і Марченки поїхали в Срібне. Офіс виявився дуже некомортабельним, ганделик був занятий п"яною компанією. То рішили - їдемо на озеро! Там в Срібному до нас приєдналася Ліля, тьотя Надя і Рита. Купили Сардельок і тд. Костерчик, класно так! 

Пройшли зразу все посланіє Якова. Просто коли прочитали перший розділ, всі відчули голод читати ще, і тому всі 5 розділів були прочитані і розглянуті. Класно, всі потім задумалися і так тихо стало. Кожен шось про своє думав. Отак відбулося служіння в неділлю в Церкві Голгофи Срібне. Слава Богу. 

Завтра НАРЕШТІ приїде Люба, ми зустрінемося і ввечері їдемо в Жовті Води. Там буде дитячий табір і ми там майже дві неділлі будемо. Так шо повернемося мабуть 18-го. Отак... 

Шо можна зробить у вільний час

Вчора знову проповідував і вчив у домашній церкві, Марка 13 розділ. Дуже класний розділ, можна було б години дві як мінімум там сидіть) Але я хвилювався і узнав шо я точно буду вчити лише за 10 хв до вивчення то карочь заікався і тд. По благодаті Божій все нормально пройшло. А сьогодні вранці попер в Срібне. Балакав у відділі освіти за Любу щоб її на роботу устроїть. Також із Лілею і її мамою поїв сала, побалакали про житло. Є варіант жити в половині дома без меблів, і платити лише за коммунальні послуги. Паралельно робити там ремонтик. Отак от... Ну, моліться прошу кому не байдуже. Думаю шо мабуть ми погодимося там жити, меблі якісь Бог дасть. Але ще місяць попереду на роздуми, тому може Бог щось інше нам дасть. У вівторок їдемо з Любою в дитячий табір, крууутооо! Виложую запис вивчення Біблії.
P.S. сам себе послухав чуть на заснув 

Хаха)) Бог непередбачуваний

Приїхали в Срібне, а там магазин в якому Марченки офіс орендують, зачинений. Дощ крапає. Думали - цікаво шо ж Бог задумав. Там до Лілі подружка приїхала, Юля. Созвонилися, Ліля каже - підем в ганделик, под навесом посидим. За неімєнієм нічого кращого зустрілися і пока Ліля виходила - тьотя Надя підійшла. Всією компанією пішли в гендель, заодно зустріли Риту (знайому Ліліну) і тож запросили.
Сидимо під навєсіком, чаюємо. Класно! Всі знайомляться, балакають. Потім прочитали Римлянам 3й розділ частково, і трошки кусочками аж до 8-го, про спасіння не ділами а по благодаті, через віру. Зібрання Срібнянської Голгофи відбулося успішно в ганделику з чаєм і кавою, і печеньками. Дуууже сподобалося!!!
П.С. Там баптисти-міссіонери їдуть додому, продають будинок гарний за 23000 баксів, хочу купить но нема грошей. Моліться за житло в Срібному, будь-ласка бо де жить пока немає. =) А Богу не важко і гарне житло дать і не дуже гарне. Яке дасть таке і візьмемо. Моліться за серця Срібнян, Лілю, Юлю, Риту і тьотю Надю.

Тьотя Надя, Ліля і Рита

Юля і Таня

Марченки - Ігорь і Свєта

Церква Голгофи Срібне - зібрання в ганделику

В Срібне

Через пару годин буде моє перше вивчення Біблії в Срібному, якщо Божа воля і живі будемо. Сиджу після зібрання в Прилуках за церковним компом. Марченки скоро приїдуть. На кухні Ніколашка готує шото поїсти. Їдемо: Марченки, я, Наташа і Таня. Іще Яна хотіла і Лєна Лісніченко. Так шо бажаючі є. Слава Богу, нада машину побільше =). Люба десь в Херсонській області, скучив дуже. В Срібному думаю прийде одна дівчинка яка зв"язалася з Свідками Єгови, то вивчення буде з 3-ї глави Римлянам, про благодать вірою а не ділами. Буде для всіх корисно. Особливо їй. Бог знає серця шо я щиро хочу шоб вона покаялася. Люблю Бога. Він наші і помилки виправляє, і благословляє. 

Вчора

Вчора вперше в житті проповідував =) Ну, вів вивчення Біблії в Прилуках ввечері. Дякую Богу!!! Класно що саме в домашній церкві де всі свої. Все таки як Давид писав - Ти ставиш мене на висотах для мене недосяжних. Так шо Бог працює в життях, це точно. Я сам собі свідок. Вірю шо Бог говорив до сердець і до мого в тому числі. Виложую запис на пам"ять =)

Бог і ми

Приїхав в Київ. Нас з Любою запросили на весілля, потім на концерт де мав честь пограти з Бондарьковим, Колодічем і поотриваться з друзями. Але сьогодні реально крутий день - Люба вела прославлення, Свєта підспівувала, а я грав на джембе. Срібнянське прославлення =)
І одна віруюча жінка нам з Любою вручила 800 грн, на весілля і потреби для життя. А я якраз на останні три гривні купив поїсти шото))) Бог знав нашу нужду. Дякую Йому за забезпечення і фінансове і духовне.
Правда я шото відчуваю шо захворів, нежить і тд...
Читаючи Біблію дуже сподобалося думка яка висвітлюється в Римлянам - що по благодаті ми не спасаємося ділами і вчинками, тому що або робота і зарплата, або благодать і дар життя вічного по вірі. Тому знаю - ми вже очищені Богом і Він знає нас ще до нашого народження, знає наше життя до кінця, дату смерті і вже прославив нас з Ісусом, записавши наші імена в книгу життя. Я Люблю Бога. І любу Любу. Люба їде на 2 неділлі в Херсонську область так шо постараюся не дуже депреснякувать но побачим))))

Chuck tapes

Сьогодні купа вільного часу - значть буду робити домашні роботи з Біблійного колледжу. Давно пора. Скучив за Любою.
Хату в Срібному нам ще не дають, як я поняв то розмова буде ще одна в кінці липня. Мабуть краще орендувати щось в центрі. Бог все знає. До весілля підготовка іде щось повільно - два місяці попереду. Є якесь очікування майбутнього і спокою в теперішньому. Всі турботи віддаю Богу і тому гарно на душі =)

Срібне!!

В Суботу Марченки нас одвезли в Срібне. Ми з Любою будемо там жить. Тихо там, спокійно. Люди насторожені, шото морозяться. Красиво, мирно так. Люблю Україну. Взагалі Марченки - велике благословіння, Бог роботи багато робить. Потім заїхали до Лілі, віруючої дівчини, поспілкувалися. Помолилися. Гарний час. Хай буде воля Божа. Вчора св"яткували день народження церкви, відірвалися! Люба заїхала до мене додому, мама її дуже полюбила. Взагалі - Бог благословляє в усьому. Сьогодні піду до Добрих Самарян балакать про будинок - може дадуть нам в ньому пожить. Молюся)
Люблю Любу.

Хата про яку балакать будемо

Наші дорогі Марченки - Ігорь і Свєта 

люба Люба

Ліля з Любою - друзі 

Сила у житті

Сьогодні приїде Люба в Прилуки. Радісно! Люблю Любу. Взагалі якби не вона в мене б голові така каша була б. Постійно все прораховую\думаю\переживаю, а вона вертає мене просто в спокій віри Ісусу, що Він в славі своїй піклується про нас. Думаємо про весілля, можна переживать за гроші (шо я і роблю) але прошу Бога віри і спокою. Побував в батька дома, в сестри, ну і в мами. Карочь все це мене повергло в глибокий грузняк. Живуть в злиднях в поному смислі цього слова, а мені важко шо Бог залишається побоку. Тобто якщо і є двері в мир і радість в проблемах, то це тільки бігти до Ісуса, а Він якраз і ігнорірується всією родиною. Крочь, молюся, важко капец просто. Все розписувать не буду, не обов"язково.

Весілля, плани, скоро їдемо в дитячий табір в Жовті Води - вожатими. Гарний час буде, і важкий. Весілля - зараз переживаю а потом думатиму - чого то я так переживав, це ж св"ято! Ну а ще - переїзд в Срібне, життя вірою. В неділлю будемо про хату балакать, молюся шоб Бог нам все забезпечив, Він знає наші нужди. Ну от і все, плани планами а здійснеться воля Божа.

Насправді ж головне - вірити в Ісуса, що ми не власними ділами і вчинками заслуговуємо шото от Бога а навпаки - це Він нам послужив, спас нас, і любить нас. На нас - праведність Бога. Ми будемо в раю. Амінь. Благодать - вірою ми спасені а не по ділам.

Продовжую

Сьогодні останній з вільних деньків. Люба була хвора з гайморитом, то я тут приглядував трошки і допомагав чим міг, в лікарню разом ходили. А так ввесь день - вільний, то відпочивать, то читать, то ще шось таке. Завтра виписуємся, значить повертаємося в реальність суєти і роботи. Слава Богу за цю спокійну неділлю. Познайомився з батьками, дуже гарні люди, я наче вдома. З Любою було багато часу бути разом, спілкуватися, молитися і думати про весілля, то вже в голові трошки починає формулюватися як воно і коли буде. Але як з хворобою - нічого наперед угадать не можна, то вчуся в планах говорити - якщо Богу буде угодно, і дозволить - то тоді і одружимося в запланованих числах, і поїдемо в Срібне тодіто. Зараз з планів - в Гребінку поїхати, до батька, і до сестри. Побалакать про життя. Потім - в Срібне нарешті добратися в суботу, а вже в неділлю буде день народження церкви в Прилуках, то ми з Любою побудемо серед своїх =)
Шо казать. Бог наші життя бачить в перспективі майбутнього, то Він сміливо каже - завжди радійте, бо знає що на нас чекає багато радості, і зараз і в вічності.

Молитовні потреби:

• Весілля - щоб Бог все організував і забезпечив
• Срібне - щоб Бог розпочав там церкву
• Житло - щоб Бог забезпечив нас житлом в Срібному

Про гроші не пишу тогошо їх навєрно всім нада, так шо тупо писать постоянно про гроші - Бог і так всі наші потреби знає, то моліться шоб Бог просто забезпечив всі наші потреби життєві.

Довжина

Виложив фотку і втік)))
хаха) ладно. Зараз все напишу подробно, єслі хватить сил. В Угорщині признався Любі шо люблю, і думав як же зробити пропозицію. Грошей не було, тому молився і вірив Богу хоть і важко це робить. Вийшло шо Памела Маркі мене підвезла на машині до Тернополя, а звідти доїхав на поїзді в Київ. Іще Бог дав 500 грн перед цим, так шо мені хватило. Хто-то от Бога заплатив 130 грн дето за мене на конференцію, я доплатив решту. Ну то таке. Бог забезпечив всі мої нужди. і я ні в чому не нуждався. Люба мене зустріла на вокзалі, взяли таксі аж на конференцію в Конча-Заспу, так шо трошкі влетіло в копійку, але і про це потурбувався Бог. То ввечері я подзвонив Миколі Володимировичу, запитався чи можна Любі пропозицію зробити. Слово за слово, він мені дозволив, і наступного ранку я вже придбав одне срібне гарне. Приїхала Люба, то ми вийшли прогуляться, де і була зроблена пропозиція, і довгоочікуване "Так" =) Ввечері як видно з фотки, ми оголосили про це зі сцени, і славили Бога який веде нас. Я люблю Любу!
Після конференції Бог дав нам 200 грн, і я поїхав в Прилуки, думав про Срібне шо пора туда добиратися. Але через день почув шо Любі пагано, гайморит, і нада в лікарню. То повернувся в Київ, і ми з Любою поїхали на Полтаву, і вже неділлю ми тут, в Полтаві. Пробивали носа три раза, я тут трошки морально підтримую і всим шо можу. Гроші опять всі потринькались осталося 10 грн. Так шо чекаю від Бога допомоги, Любиного одужання. Плануємо весілля, молимося. Моліться шоб Бог забезпечив нас на весілля шоб було шо їсти, і шоб дав житло в Срібному щоб нам почати міссіонерство там. Багато шо можна писати, напишу у вільний час але з часом напряг. Вчитися в колледжі буду заочно. Бог вірний Собі, і нас не предасть.

Любов

Довго писать. Часу немає. Напишу потім. Але ми з Любою любимо один одного і я зробив пропозицію. Вона  відповіла "так". Тому зараз маю наречену і щодня дякую Господу за любу Любу.

Завтра

Завтра якщо Божа воля, поїду в Україну. Дето ввечері буду на границі, а післязавтра вранці думаю в Києві. Богу віддаю всі плани, Його воля а не моя.

Тільки шо

Бог дав мені 8000 форінтов і 20 євро шо в сумі 560 грн дето. Дякую Богу за таку любов до мене. Сьогодні виносив мусор і замітив там наушники. Думав взять а потом рішив - нє, Бог про мене позаботиться. Отак от, довіра Богу завжди вірний шлях, чим більше - тим нам же ж краще. =)

Богдан

Сьогодні такий благословенний день! Балакав з Пам Маркі, домовлялися шо вона допоможе мені з сумками переїхать в Україну. Рішив, що раз Бог кличе в Срібне, пора переводиться на заочне. Так шо зібрав всі речі і зимові в тому числі, три сумки в загальному. Вдячний Богу за Любу, шо вона рішила зі мною їхати в Срібне, бачу шо раз двоє Божих дітей мають на серці однакові бажання то це іще одне підтвердження про Божу руку.
Сьогодні позвонив Богдану, сказав про своє рішення їхати в Срібне, так він нашов другана з машиною і приїхав в Вайту. Так шо дето пів дня спілкувалися купалися. =)
Бог добрий до нас. Десь у вівторок думаю почну подорож в Україну. А Бог все знає і тримає під контролем, за що і дякую. В Бозі - повнота миру і радості, Він Бог наш і про все турбується. Віра Богу росте з пізнаням як сильно Бог любить нас, а Його любов видно на кресті, де омиті наші гріхи. Тому євангеліє - це радість наша і інших, і віра росте в пізнанні Ісуса і Слова Божого.

Новості

Влад сказав шо команди не буде їхать в Срібне, а нада їхать самому, от чого стало старшнувато. Но Бог веде - Бог і робити буде чудеса і працювати в серцях, так шо вже не страшно. Люба сказала шо поїде зі мною, вдячний Богу за таку дівчину, сестру. Взагалі про Любу писав би багато яка вона хароша, але напишу трошки згодом, уже коли буду в Україні. Люблю Любу, єслі хто то ще не поняв. =)
Так шо Бог посилає в Срібне, і виходить шо єслі я там, то уже як міссіонер і пастор, і карочь відповідальності тепер куча, хотя соромно - взагалі то ми всі християни відповідальні перед Богом не того яке служіння в нас а хто ми такі - Божі діти. Так шо позор мені шо зараз начинаю думать серйозніше. Нада було з самого начала так! Ну дякую Богу шо Він знає як нас привести до Себе, представити Нас св"ятими і чистими. Приїду додому (дєнєг на білєт досі немає, але просить не буду, хочу шоб Бог сам дав - тоді укріплюся в вірі). І потом - в Срібне. Бог любить нас, про все попіклується, як матеріально так і духовно. Основний упор - на вивченні Слова Божого, молитві, і проповідях. Бог знає все, і якщо посилає то уже знає шо далі буде і як, Йому довіряю. Серце наповнене вдячністю за прівілегію бути міссіонером і вчителем Слова Божого. Круууто!!! 

Божа воля

Був в гостях у Пам Маркі, молилися. Слава Богу!!! Життя чудове!
Ітак, шо Бог показує і веде, бачу Його характер.
Срібне, як і писав. Влад, як пастирь, і помазанний на служіння від Бога, має думку щоб розпочати церкву в Срібному, і про це мені сказав недавно. Що сказать. Срібне не просто село для мене. Поруч з Срібним є село Харитонівка, де в 1935 році родився Іван, мій батько. Так як сім"я розвалилася коли мені було 7 а Богдану 6, так ми і не породичалися з Харитонівськими рідноми по батьку. Знаю шо там і брат двоюродний должен буть, і сестра, і тьотя. Я там був наверно год 10 назад якщо не 15. Отак от Срібне... І Бог каже через Влада - їдемо церкву робить! Класно! Побалакав з Любою, вона сказала шо точно це от Бога. Откуда знає? Тому що ми діти Божі, знаємо)  Таку що як я поняв, то там хата вже є, і роботу найти можна бо з Прилуцької церкви християни там по роботі бувають, можна роботу у своїх знайти. Бог же знає, чому я три семестри пробув в колледжі - щоб нести звістку про хрест всюди. Ісус Христос на хрест прибив всі гріхи людства, і помер з ними, назавжди заплативши за мою провину, і по вірі в Нього ми маємо св"ятість і праведність Бога, і маємо життя вічне.
Так шо думаю літо проведу в Срібному, розпитаю батьків про родичів, постараюсь найти загальну мову. Може Люба приїде помагать якщо умови будуть де жить. Зрештою, більше деталей уже по ходу.
І іще - нада зашивать туннелі. Бог все знає, думаю грошей подкіне. Но для служіння - обязательно буть нормальним, без всяких прибамбасов. Що ж. Бог веде я іду. Я Йому казав два года назад в моїй депресії - Боже, єслі захочеш, я і в селі всю жизь проживу, тільки верни мене до себе. Так шо в смиренні маю село, і радісно на серці. Іще залишилося два семестри закінчити і плюс дипломна робота на бакалавра. Отак от...
В Бозі - повнота миру сердечного, повнота радісті, і надія вічного життя. Хто цього не має той хай укріпляється в Слові Божому, і все буде. Ревнуйте даров больших) 

Срібне

Сьогодні балакав з Владом, є можливість і потреба поїхати в Срібне, проповідувати євангеліє і зростити церкву нормальну, християнську. Так шо мої плани на літо гармонічно наповнилися Срібним, що не дуже далеко від Прилук. Моліться нехай Бог укріпить щоб проповідувати в силі Св"ятого Духа, чисто і з любов"ю, щоб Бог відкривав благодать і мені і оточуючим. Так що після конференції і недільки дома можна думать про переїзд, а там Бог буде вести. В Серпні ж уже повернуся знову в колледж, бо ще багато нада навчитися і я не готовий ні до чого, а шо живу то по милості Бога шо Він мене за руку веде і ободряє кажді 5 хв а то я б скис уже. Серце болить за села за людей в депресіях, і за християн які не Богу служать а собі, не буду тикать пальцями. Я не про то шо хто-то нікуда не їде, а про то шо серце холодне. Чим би люди на не займалася, все діло в серці, якщо там нема любові то все - марно. Тут немає різниці, це ж не про спосіб жити, а про серце.
Тому продовжую вивчати Слово Боже, і йти Його шляхом - якщо довіряю все Йому то зміни в собі тож Богу довіряю, знаючи шо Бог точно поміняє, і научить і всі помилки отремонтірує. Дивлюся в майбутнє.

Шо таке благодать

Благодать - то шо Бог уже обіцяє мені шо я буду в колледжі через три місяці, і побарабану які гріхи чи дурниці я зроблю. Тобто Бог уже знає шо я пройду через літо вірно і приїду в колледж і мені не нада турбуваться ні про здоров"я ні про гроші, ні про падіння, ні про шо - Бог мене веде рукою кріпкою. Благодать - коли Бог благословляє наперед знаючи всі мої падіння і тд. Оце благодать! Від цього серце наповнюється вдячністю, миром і радістю, і хочеться обнять Бога)

Бог продовжує благословляти

Вчора Балаш і Лія (із Пейч) сказали шо заплатять 100 Євро за моє навчання в колледжі. Дякую Богу! Откуда в них ці гроші? Тільки от Бога бо я знаю шо в них грошей немає, і сім"я велика. Бог благословить їх за щердість, точно. Молюся шоб Бог відкрив мені очі бачити нужди інших і теж навчитися віддавати, щедро і з радістю. Через 12 днів буду в Україні!!! Скучив!

Читав Римлян

Карочь шо нада для миру сердечного і щастя? Надія, яка доходить через вивчення слова Божого. Надія на небесне царство і вічне життя, по вірі в Ісуса. Життя св"ято і чисто вже не для себе а як викуплений з смерті Богом. =)
Добре мати серце повне довіри Богу і миру. Це щастя. Зрештою, шо писать. Нада приїхать побалакать. Буду на конференції з 19-го, 25-го додому, планів куча, думаю до Юри і Зої в Чернечий Яр зганять з Любою, якщо Бог устроїть. Думаю - шо там думать, зараз є чим зайнятися - тримати серце чисте і дух живим, продовжувати в Слові і молитві, тому що які б мрії не були, які б емоції не були, майбутнє бере коріння в теперішньому, і якщо зараз не наповнювати серце Словом то і плодов не буде. Всі мрії здійснюються в щоденному єднанні з Богом думками і серцем, і вчинками і всим єством. Нехай Бог тебе благословить!

Божа рука

Ще один день, повний радості від Бога. Бо з ранку важкувато було, але потім помолився, з Любою поспілкувався, все класно! А ввечері мені сказали шо хто-то заплатив 70 USD за моє навчання в наступному семестрі! Слава Богу! Тепер знаю шо я знову буду в Угорщині в серпні чи вересні. Бог піклується про мене. Знаю шо в Його руках всі мої потреби і матеріальні і духовні. Сума - як знак шо Бог хоче шоб я закінчив колледж.

Сьогодні

Помолився зранку про всі переживання і тривоги сердечеі і плани на майбутнє, а Бог наповнив серце спокоєм. Довіра Богу.

Дискуссія

Панство, допоможіть.
Значить, така точка зору - Бог спасе своїх людей. Бог спасає людей. Ну, хто Кальвініст той тільки цим і отмазується от служіння. Тобто віра - Божа робота приводить людей в церкву - вірю і тому спокійно сплю. Ну це харашо. А шо про гроші? Тоді цитують шото на зразок - "хто про своїх домашніх не піклується той худше невірного". Правда? Тобто нада піклуваться. Але народ, якшо ми так віримо в то шо Бог приводить людей в церкву, а нам нада заботиться про сім"ю, виходить шо робота головніше чим служіння Богу! Тіпа така підсвідома політика шо міссіонером бути, чи вкладуватися в служіння церкви це для фанатіков. От і виходить - сучасні християни забули шо таке євангелізації, зато з головою в роботі, іноді і дома не ночують, по командіровкам ганяють. Але якщо Бог такий сильний спасати душі, хіба ж Він не сильний забезпечити хлібом родину? От давайте так - Бог і людей спасає і нас забезпечує, а ми можемо або Богу всім життям служити і забити на роботу, або залізти в грошоробство і забути Бога.
Шановні, я до чого веду - це не справедливо шо чоловіки які мають вивчати Біблію і бути дияконами, вчителями Слова Божого, днями по роботам пропадають тільки із недовіри шо Бог сильний прокормить. Хто-то вже отмазку виработав - я служу Богу роботою. Але це не правда. Коли ми в останнія час питали чи це Божа воля шоб я працював, чи працював саме тут? А шо якщо я спитаю яка Божа воля а він мене отправить в село? Краще не питати!
Все. Хватить отмазуваться шо робота важливіша служіння Богу, вивчення Біблії і молитви. Апостоли віддавали себе молитві і Слову, і не прогадали. Всі хто шо думає - пишіть. Але все таки спитаться Божої волі нада. Ех, работнічєгі!

Грошы

Недавно рішив уши зашить, тогошо дірки і тд і тп неадекватно сприймаються на Україні. Хто-то рішив був шо це я із-за дівчат так роблю шоб понравиться, но одно другому не мішає. Хай язики мелють шо мені тірять і так уже Трагладіт. Зрештою, на літо куча планів. Приблизно так - Конференція, потом Прилуки, потом через місяць в Жовті Води на табір дитячий, а потом в Пейч, Угорщина, Богу служить. Восени знову в колледж доучиться на бакалавра вже ж. Боже, ти бачиш шо я понаписував, хай буде воля Твоя. Куда б Бог не послав, піду. Зрештою, серце до України лежить, а от шоб ума набраться Бог проводить мене через різні інші тренування, як колледж, а зараз дуже люблю Пейч, і пастора Болажа який з родиною для мене самий кращий приклад християнина який я зустрів живцем до сіх пор. Так шо є чого повчитися, тому не виключаю шо після колледжу може в Пейчі поживу, подопомагаю і повчуся, але то вже далеко запланував... Капец, чого мені все так планірувать нравиться? Ну все равно все буде під Божим контролем так шо не переживаю якщо шото нове добавиться а шото так і не здійсниться.
А шо гроші нада то всім нада, думаю Бог забезпечить на необхідне. На сьогодні навчаюся, їм гарну хавку, маю одежу і друзів і постєльку так шо довольний) Життя чудове)

Ого скоко всього

Шо на серці? Про шо писать? На серці якось і важко і легко)
В Пецчі познайомився з Андрієм - радісно! Але важко тому що знаю шо йому не легко через всю кашу проходить. Взагаді в Пейч свій світ. Можна книжку писать, але вона мені буде дорога, тогошо серцем приліпився, а хто прочитає та і забуде про шо читав. Да, серце от шо главне, а воно в каждого своє, чим ділитися шо на серці і пропонувати іншим перейнятися, як би  було б класно зробити шоб серця людей переймалися їхнім, власним. Шоб хто Ніжином перейнявся а хто Прилуками, хто Україною. Ну нічого. Шо підсумки підбивать? Якось впадло пережовувать прожите. Класно було і важко)
Бодя думає про кілограми морозива які йому світять, а я думаю про Бога. Взагалі якось як равлик в себе заліз) Ладно, напишу лучше все і подробно.
В Пейчі таке чудо - церква яку на улицю вигнали взимку, зараз має і будівлю, і ми там кучу євангелізацій робили! Коасно жити і переживати Божу роботу. Отак от. Подробно.
Шото на літо думаю блог закинуть вообще. Жити круто! Мемуари писать оставлю на потом коли ногу зламаю.

Outreach

Сьогодні дето третій день аутріча. Взагалі в Пейчі важко, постійно. А цей раз дуже класний і радісний. Познайомилися з українце Андрієм, в нього троє дітей а жінка чудить карочь, так шо він сам їх воспітує. Бог точно його до себе веде поступово. Ще одна душа буде спасена.

Пейч

Сьогодні їдемо в Пейч! Круууто!!! Бог піклується про нас усіх - і гроші є і настрій і віра шо це воля Божа. Також Бог забезпечив усім необхідним уже. З Богом по життю іти набагато краще, без Бога нащастя їсть усе. Жити з Богом це постійна надія і завжди є шлях яким іти, тверда земля під ногами

Згадалося

Сьогодні читав "Прогрес" Енн Хоуп, дак згадалося літо і то як я отошов от Бога і в гріхи заліз. Позор! Но мені пофіг тогошо Бог мене простив, а іти вперед нада, не сидіть же ж і плакать всю жизнь шо я такий лузєр і грішник. Бог є любов. Ура благодаті! Всім можна грішить! Не, грішить нельзя но єслі вже грішиш то кайся бігом. А жити нада по Духу, в св"ятості. До чого і стремлюся і вообще-то життя класна штука.

Да

Через три дня буду в Пейч, круто. Зараз в колледжі, вивчаю Біблію, тож класно! Так люблю коли немає чувства якогось винуватого перед Богом, а просто легкість і перемоги. Класно. Правда знаю шо я тупий і то канєшно не сєкрєт хотя друззя мене люблять всеравно. Но є і поумніші люди і подобріші. Так шо це факт і не обсуждається пасіба хто хотів со мной не согласиться а хто согласився той маладєц.
Да. Карочь думаю - де ж я лобом торохнуся слєдующій раз? Як хочеться іти і ніколи не падать, шоб все получалося. Покашо все круто, надіюся на духовний рост і опитность. Шоб не робить больно оточуючим, бо я великий мастєр хамства і сарказма чим горжусь но понту мало. Да.... Скоко ще роботи нада Богу переробить... Капец. До смерті точно робота кипітиме. Устав і спать хочу. Пойду і посплю.Кста. На машині їздить научився - тока ще нада натриніруваться паркуваться а то габаріти не росчитую. Круто))) І на гітарі научився грать правда пару пісеньок но все равно. Осталося усовершенствоваться. Славлю Бога за моє класне життя.
Та взагалі з Богом класно тогошо знаю - хай як би не падав, Бог не дасть мені умерти і попасти в лапи сатанюгі.

Cьогодні хтось дав 4000 форінтов

Бог продовжує благословляти шоб я поїхав на євангелізацію, і сьодня хтось положив в мою поштову скриньку конверт з 4000 форінтов шо дето 170 грн. Слава Богу! Ці гроші не пропадуть. Отдав більшу частину в наш общий фонд, 500 форінтов оставив на всякі мєлочі, но все в мене є і не знаю куда гроші тратить. Так шо може отдам і ті нещасні 500 форінтов тоже.

Бог поруч

Вчора Бог іще передав мені 5000 форінтов (дето 220 грн) за шо я вдячний Йому. Через неділю їду в Пейч на 10 днів євангелізацій і допомагать в церкві, то передав ці гроші лідеру хто організовує поїздку - взагалі планували дето 25000 з каждого за поїздку, щоб і жило і питло було, но я отстаю фінансово. Так шо ті гроші з кармана в карман спокойно перекочували. Надіюсь це ободрить інших довірять Богу бабло і фінансовий стан, тогошо коли ми по людям ходимо шукаємо можна почати довіряти людям а Богу не вірити - нехай кожен сам своє серце перевірить, і якщо не вірить Богу то покаяться і вірить - точно правильно буде.
Бог сильний і мудрий, і може допомогти.
Сьодня в пейнтбол гуляв - постріляв усіх. Круууто!!! Мене тож постріляли тогошо я нетерпеливий і постоянно нариваюся.

Відповіді

Недільку назад начав молиться шоб Бог мені дав зубну пасту. Так як вчора появилося 300 грн то думав пойду на крайняк куплю пасту бо с утра тюбік викручував як щирий українець. Положивши в карман трошки грошей собірав толпу шоб в магазін сходить, а тут одна дівчина узнала шо мені паста нада і дето нашла здоровезний тюбіщє пасти америкосовської. І шампунь. Так шо Бог не тільки пасти зубної дав, а і 300 грн і шампунь, за шо я Його славлю. А як подумать - життя вічне тоже нам дісталося, а Ісусу прийшлося кров"ю своєю платить за неї. Є за шо славить Бога.
Молитви завжди перед Богом, лише б молилися та вірили. Я не знаю за шо молиться тому класно шо Дух Св"ятий зі мною молиться. Буду молиться Духом, буду і умом молиться.
Хто там думає шо молитва не работає тому нехай то шо я написав ободрить продолжать молиться і вірить шо Бог не ігнорірує нас.

Бог наш пастирь

Життя продовжується і в грузняки і в веселощі. На вихідних так класно в Пейч побував! Но шо переказувать - оторвалися на повну. Один з кращих вихідних в історії. А от вчора - наоборот, все з рук валилося. Та іще по інтернету лазив так то тут то там порнографія вилазить а глаза дивляться. Карочь отстой, думаю як задовбало - такий день клачний був, а наступний така фігня! Точно сатанюга бачить як я благословенний Богом і краде все, краде бо жаба давить дивиться як люди щасливі з Богом. Тому сьогодні такий якийсь придавлений і навіть вранці не прокинувся шоб Біблію почитати. Такий собі отгул. Важко на серці. А от перший урок вранці був - як Ісус каже шо Його вівці слухають Його голос, а от чужаків тікають. Також про то що Ісус - добрий пастирь. Ну я начав думать - та шото мені не чувствується так, все якось через задніцу і вчора і сьодня. Потом понятно стало шо я от Ісуса отгріб плавно подальше і зараз гружуся бо не слідую за Ісусом. Тому коротенько помолився про себе прямо на уроці без церемоній, і полєгшало. Взагалі - саме круте лікарство от грузняков це помолиться покаяться і розібрати якусь главу з Біблії, Божа істина моск і серце лічить.
Круто було шо на перерві вийшов в коридор а там на столі бумажка - Максим написано, а в ній 7000 форінтов шо дето 300 грн. Карочь Бог любить самих худших грєшніков!
Бог мене любить і точно простив і уже благословляє. Його милість обновляється щодня, і як Він казав - хто кається тому прощай навіть якщо сєміжди сім раз на день грішить і кається. Отак от - наш Бог повний благодаті і любові.

Вихідні

Сонечко на вулиці. А я за компом, робить буду домашні роботи. Все наче і норм, та все равно не так як могло б буть в ідеалі. В голові всякі питання і думки, життя продовжується. Нічого грандіозного покашо не проізошло. Через пару неділь їду в Пейч, на десять днів. З Богданом потусю, в церкві попомагаю. Харашо =)

Тікаючи від думок

Сьодня думав багато про істину шо вже по духу живу а не по плоті. Так втомився шо хочеться "переключиться" і поробить шото друге. Стоко всього ще понять нада і плюс жити по новому знанню. Хочеться кудась в отпуск. Хотя я і так в коллджі шо для багатьох працьовитих уже курортом покажеться. Да.. От мозгов слабих не втекти, і от себе, і от душевних проблем. Токо до Бога.

Розриваючи пута

Римлянам 8.
Ділимо все на дві частини - дух і плоть. Життя і смерть. Духовне і плотяне. Тепер їдемо дальше. Бог каже - плотяне (плотське) це пагано. Бо все круте - духовне. Плоть не може мати життя, а дух може, і дух може бути з Богом, за певних умов. Ітак. Коли Ісус умер і воскрес, це була жертва за наші гріхи, і кожен хто вірує в Ісуса - має повне виправдання. Тобто коли ми віримо - да, Ісус дійсно мене пробачає - ми уже не грішники, а всі всі гріхи - уже пробачені, виходить шо ми св"яті і праведні, чисті і можемо бути з Богом без перепон. І Дух Божий в наших серцях починає роботу. Гріх уже не подобається а давить. Тому багато християн коли грішать чуствують себе какашками, і грузяться. Но. Коли гріх давить то це пів біди. Погано коли не давить =). Коли давить - ми ісповідуємося Богу і Він пробачає. Тому головне - це щоб мозгі тоже до серця пристроїлися гармонійно. Ітак.
Плоть має померти, тому що коли ми живемо по Духу, то уже маємо надію на то шо Бог нас усиновить, і ми будемо жити вічно, в славі, радості. Ми маємо насліддя чи як там правильно. Маємо мир з Богом, і маємо чистоту, праведність і Божу любов. А коли ми по плоті живемо, то ігноримо Дух і Бога, і Божий гнів на нас тоді. Ми не можемо жити по плоті. Це уже в прошлому, бо як жити по старому коли ми вже - нове творіння? Вже не можна старе перетягувати в нове! Все должно буть по новому. Ми - дух, і плоть вмерла. Ми маємо надію на нові тіла. Ми тут переносимо і страждання і труднощі, тому що нас жде слава яка і не порівнюється з тими "стражданнями".
Живіть по Духу. Не грішіть, люди! Ми не в долгах перед плоттю шоб грішить. Ми в свободі не грішить! Ми діти Божі! З плоттю покончєно раз і навсігда. Які там гадості дьявол не предлагав би - в сторону їх. Наше життя - в Бозі. Наповнюйтесь Духом Святим, моліться Духом, радійте в надії усиновлення Богом, насолоджуйтесь любов"ю Божою, від якої ніщо і ніхто не може нас відокремити. Життя в гріху в минулому. На завжди. Не вертайтеся в те багно. Отдавайте серця Богу, обновляйте розум в Слові Божому, прагніть св"ятості і розуміння. Стільки всього в Бозі!

Ще один запис

Все таки служити Богу - мабуть легше чим почати служити Богу. Бо коли ми живемо не з Богом, або десь на стороні, то живемо по плоті, і в полоні гріха та грузняка. А от розірвать ці пута коштує зусиль, бо знали б як то уже розірвали б. А от коли вже з Богом живеш, то вже легше - бо знаєш як все працює, і де гріх а де ні, і знаєш Бога ближче особисто і в курсі який в Бога характер. Але порвати з гріхом необхідно. І тут мабуть саме важливе - це знати Бога. Що Він любить, а не гнівається, що з Ним краще чим в гріху, що перемога - можлива, коли Дух Св"ятий наповнює нас. Тому диявол і робить так шо  нам "впадло" перемагати бо і важко в свободі стояти, всякі іскушенія навалюються, сатана атакує сильніше. Легше просто існувати день до дня і вздихать важко - ох як я далеко от Бога. Таким образом і до старості дожить можна і вмерти не знаючи насправді ні Бога, ні силу Його, ні любов, і не слухаючи Його команд.
Зараз планів на майбутнє мало - поїхати в Пейч, потом закінчити семестр і на літо - в Україну! Три місяці! Ура!!! Хочу на конференцію в Київ попасти і іще допомогти Жовтим Водам з дитячим табором. Ну а потом - знову в колледж. Де я гроші візму не знаю) Бог до сьогодні снабжає всім необхідним, тому не сумніваюся взагалі що Божа воля не залежить від моїх фінаснів взагалі.
З усіх планів самі глобальні - це самостійно глибоко вивчати Біблію. Зараз вивчаю, але не самостійно. Але з випуском колледжу я ще нічого не вивчу нормально, до кінця днів з Біблії можна черпати і жити. Та і взагалі - навчитися жити молитвою. Щоб в Бозі були всі ресурси життя. Чуючи Божий голос і ідучи шляхом шо Він вказує - ідеальний план досягти фінішу і виконати Його інструкції. Саме більше хочеться навчитися любити ближніх, і приводити до покаяння невіруючих, щоб люди отримували надію і життя вічне. Та все - в Бозі. Сам по собі і Біблію не розумію, і молитви не мають смисла (бо я ж сам по собі) і слова пусті бо з своєї голови. Радісно навчатися в Вайті - бо це Божа воля. А коли знаєш шо шото Божа воля і ти в ній - це самий великий затишок в часи сумнівів і непорозумінь. Бо де Бог там і перемога і свобода і мудрість і сила і вічне життя. А якщо Бог життя хоче провести по долині тіні смертної - то Він прославиться. Наш успіх не в комфорті і славі, а в тому щоб виконати що Бог задумав. Якщо Божа воля зробити мене сміховищем і позором для людей, то це не гірше чим бути проповідником і мати багатотисячну церкву. Бо ми - лише частини великої роботи Божої. Не ми робимо і маємо успіх, а ми в руках Божих і що Він робить ми робимо і як Він наше життя ліпить ми піддаємося. Світ не наший, життя уже не наше, плани уже не наші - а все і в усьому Бог.

Меморіал

Згадуючи и плануючи точно все сходиться до Одного - Бога Всесвіту який був і є вірним, і сильним, і вище за розуміння. Скільки всього пережили разом, а це тільки початок. Шо б згадати щоб саме перше було... Біблія дитяча і книжка-комікс "Жизнь Иисуса". Мабуть буде перше шо Бог дав мені, і думки. Життя в бідності і невибагливості. Хранив від поганих компаній і благословив батьків бути тими хто вони є, з помилками і мудрістю разом. Привів мене (нас з Богданом) в церкву де проповідували з Біблії коли було мені дето 13. Точно Бог знав як організувати розклад життя. Коли я відступав, Бог терпляче чекав мене і працював в серці. Ех. З самого народження Бог знав мене, і знав серце моє, і спас мене. Круто. Зараз думаю - шо далі? Точно знаю що якщо піду щось робити без команди Бога, то довго не протягну. Істину проповідувати? Тільки якщо Бог істину відкриє, і направить проповідувати. Церкви ремонтувати? Якщо Бог пошле. Коли? Коли Бог скаже? Як? Як Бог скаже. Все християнство не можна звести до глобальних принципів тому що Бог працює індивідуально. І також - стільки разів ми падаємо тому що зневажаємо Бога, Його Слово, і час в молитві з Богом.
Дуже хочу вже стати "нормальним" шоб не грішить, шоб істину знать, шоб не буть лодирюкою, шоб мозгі появилися. Шоб Бога любить всім серцем і любити інших. Щоб не боятися з Богом іти. Тому так грустно часто коли падаю і нічого не виходить. Та Бог продовжує серце запалювати. Україна? Так, Україна! Нести істину Божого слова по містам і селам, подбадьорювати інших шукати Бога, і слухаться Його. Постійно церква - це місце де серця лікуються, але коли здорові - то чують Бога і слухаються.
Постоянно іще думаю як знати істину, щоб "обламувать" всяких лже-учителів, які проповідують неправду або пів-правду. Але Боже Слово лише Бог відкриє, і я своїм плотським умом і не побачу нічого. Ісус Саддукеїв обламав за 30 секунд. Вони ж роками не розуміли Писання перечитуючи і навіть вивчаючи на пам"ять. Тому вивчати Біблію добре, але не самому, а в сповненні Духа Святого. Все рівно любов - головне. Навіть якщо буду мати все знання, та не буду любить - шо пользи! Нема любові - немає і результата любові. Шо знать Біблію і мати черстве серце? Кому від цього краще?
Взагалі - все - в сповненні Духа Святого. Духом ми живемо св"ято і не грішимо, Духом Біблію розуміємо, Духом приносимо результати життя які просто чудові і Богу подобаються, і в Дусі ми не маємо ліміту. Бо де "я" там потолок можливостей по плоті але де Дух там безмежна любов і сила. Бог дає нам по мірі яку Він наділив, але часто ми навіть не відкриваємося Богу, і не отримуємо що наше! Тому що не віримо. Отак.
Життя по Духу, і слух"яність Богу - головне зараз. А зараз це теперішнє яке зразу ж і минуле, тому все життя буде "зараз". Життя існує лише "зараз" бо майбутнього не знаємо точно, минуле уже історія. Тому якщо "зараз" не в Дусі, то чого воно буде в дусі завтра? Завтра тоже колись буде "зараз" і яке "зараз" ми живемо те і притащемо в завтра. Тому хто не живе по Духу, той сам собі життя портить, і потенціал майбутнього сходить нанівець, бо живемо по плоті в втрачаємо все.
Бог сказав - хто живе по Духу той отримає життя вічне. От якби мені сказали - не брий бороду три года і ми тобі мопед подаримо, то я согласився б. А Бог каже - живіть по Духу і матиметиме плоди Духа які є любов, мир, радість... Отак от. Вже зараз нада жити по Духу а не думать як жити по Духу.

Луки 11 - просіть Отця і дасть вам Духа Св"ятого.

Україна

Вчора ввечері був час шоб помолиться. Ну шоб не самому, приєднався до Кайлеба, він тут препод. Суть була в тому, шо за Україну мені немає спокоя. Можна просто розслабиться - тіпа та не все уже так і пагано. Потрошку шото движеться, шото ворушимся іще. Бог шото ж робить значить не стоїть паніковать і обобщать усе в одну кучу. Тому я якось себе стримував шоб не судить і не думать шо все пагано, але все равно голова і думки повертаються до церков, і взагалі шо все так застило, і більше все на словах чим на ділі. Шо Біблія пилюкою припадає, суєта постоянно, молитви все з тяжкими вздохами. Істина з Біблії кажеться заоблачною, і недосяжною, непрактичною і занадто нереальною. Слова "духовний" і "святий" вживаються більше як прикол над тими хто себе дуже сурьозно веде. Типа - духовний сьодня ти дуже попроще нада буть.
Святість - це воля Божа шоб ми були святими, і перший крок до майбутніх кроків. Бо гріх несе смерть. Духовність - це життя не по плоті, коли свїм умом і Біблію читаю, своїми зусиллями волі себе ж підстраюю під волю Божу, а життя по духу - коли Дух Святий наповнює життя, дає перемоги над гріхами, депресіями, відкриває Слово Боже.
Нічого немає паганого в духовності і святості, і нічого немає неможливого для Бога. Нашого Господа. Тому думав про Україну і молився. І потім згадався приклад Неємії, який почув шо Єрусалим все ще не побудований, і взагалі люди там не живуть а існують. Не то шо я Неємія, але Україна - точно Єрусалим без стін де більше теорії чим практики. Хочеться а не можеться. Тому зараз молюся за церкви, за лідерів, за друзів, за чистоту віри, за силу жити в святості, за чистоту від помилкових інтерпетацій Слова Божого. Взагалі шоб Бог піднімав нове покоління теологів, богословів, проповідників і пасторів. Ну і мене шоб послав, все равно комусь же ж нада іти.
Але Неємія начав ворушиться потім, а почав з поста і молитви. Так шо і я почну з цього ж. Тошо точняк шо в колледжі легко пальцями махать і тикать, а реальне життя жити - уже нада по дорослому воювать. Нє па дєццкі!
Бог розбереться з Україною. Шоб каять людей, нада шоб було куда приглашать - не в гадюшник сплєтніков і тепленьких лодирюк, а в храм Святого Бога, в дім молитви. (Єслі твоя церква дім молитви - пора грішників каять!) Де діти Божі поклоняються Ісусу. В дусі і істині. Суд починається з дома Божого. По любові вашій узнають шо ви - Мої учні. Да...
Хто-то скаже - мєчтать нє врєдно, приїдеш побачимо як співать будеш. Но я і не собіраюсь їхати без Божого на то напутствія. Хто я такий? Наоборот, хочу шоб Бог мене перетер в порошок, шоб Дух Святий працював а не я. Я даже простого не вмію, куда там уже високі матерії судить. Я повинен вмерти а Ісус жити через мене, інакше дороги немає. Тому чим швидше гордість і "я" умру, тим швидше Бог отримає свободу працювати через мене шо Він хоче. Моє покликання - проповідувати українцям їхнього Бога. Шоб уже хто воював зі мною - воював з Богом. Шоб мої слова були від Бога, шоб вірою жити.
Тому з радістю переношу тягощі і напряги - бо це все Божа робота на добро, Він знає шо робить.

Опять?

Все харашо а мені грустно.
Думав про то шо як мене давить ситуація дома. Капец. Я тут буду в общем писать так шо не судіть строго... Я про все в общем - Україна потопає в усталості і пофігізму, про Бога всім слухать якось не в тєму. Церкви якось тоже подавлені, істина не звучить яскраво, а все більше толерантності і компромісів, вічна боротьба і недосяжна планка святості. Саме більше грустно шо ніхто так конкретно Біблію не вивчає, а все більш філософій. Стільки порозводилося прихожан шо не видно і християн. Пережитки комуннізма давлять на психіку, маленькі города просто задихаються самі в собі. Церква наче в кисилі. І якраз церква має бути світлом, силою, свіжою водою, вогнем, але люди не знаходять в церкві того чого шукають і ідуть продовжувати існування. Істина втратила значення, і кожна церква обминає "гострі угли" теології, закриваючи глаза на життя не по слову. Самі класні часи - часи відпочинку, коли можна просто закрить очі і ні про шо не думать. Думки думками, Бога не видно, самотність. Тупість. Все це так свіжо в пам'яті, і скоро приїду "додому", їсти все це. Не так важко їсти, як просто плакать хочеться дивлячись на запущеніть і безсилість. Мабуть нада приклади приводити. Чи ситуацію з іншого кута бачити. Тіпа - та ми і так робимо все шо можемо...
Знаю, шо Бог і вчора і сьогодні і завтра - той же. Бог люблячий, сильний. Бог який дав нам Слово Своє, шоб ми жили по ньому. Мабуть я сам не розумію справжню цінність Біблії. Ісус Христос не просто надоїдливий термін, а насправді Ісус рішив шо ми - маємо жити вічно. Ісус рішив шо хоче віддати навіть своє життя шоб ми мали шанс і радість! Гріх так проївся в серце, шо спасіння неможливе, і тут відкривається шлях хреста. Промінь яскравого сяйва, для спасіння кожного віруючого. Ми маємо жити Богом, для Бога.  Не нада серця ожесточать, і ігнорірувать шо Бог стоїть у дверей і стукає. Скільки годин потрачено на пусте, і жоднї - на молитву. Молитва довша за 10 минут уже сон. Біблія непонятна і закривається дето через 2-3 глави.
Розумію шо я не поміняю життя іншим, та і сам за собою слідив би. Але просто кажу про то шо серце болить дивлячись як всяка депресія і каша в церквах їсть серця людей, а Бог же ж поряд! Так шо раз серце болить, то прошу Бога призвати мене на служіння дома, бути Божим слугою, як (громко сказано) Неємія. Чи як його звали. Який так загрузився шо Єрусалим розваляний і ніхто не ремонтірує, шо от депресняка постував і молився. А Бог його і послав кашу розгрібать. От було б круто отримати міссію от Бога їхать в Україну, будувати церкви, проповідувати євангеліє, захищати чистоту віри от всяких кальвіністов, і хай Ісус прославиться через моє життя.
Ну а з цими думками приходить розуміння важливості послушанія Богу, життя по Слову, в святості. Бо "я" ніколи не був двигуном, а обично падав зразу ж. Лише коли Дух Святий наповнить і вестиме, Він робитиме все а я служитиму Йому. Ще Богу багато чого в мені ламать нада. Так шо я не так жду служіння як переломів.

Шо нового

Ура весна!
Учеба продовжується. Не так то і важко як прошлий семестр. Все по графіку, оцінки непогані. Карочь не панікую. На вихідних їздив в Байю, город такий. Саме прикольно було піти на вулиці проповідувать євангеліє. Насправді Бог дав бачити людей як нужденних, і страх пропав. Цілий день підходили до самих різних людей, і думаю шо не зря. Для мене класно було піти до бомжів, і їм проповідувать. Тогошо Ісус прийшов спасти погібше, а вони люди без майбутнього. Взагалі класно коли з часом бачу Божу роботу в серці і в житті. Здається наче все таааак повільно, але Бог знає шо робить =)
Хочу приїхваши додому продовжувати іти за Ісусом, шоб не "заліпнуть" чи там опять кудась не діться от Бога. Вірю шо Бог мене втримає поряд. Про гроші вже скучно писати, тогошо їх опять немає. А нада дето 80 євро на 10 днів євангелізацій і іще нада додому якось добраться в Травні. Але це буде для мене і для всіх ще одне чудо - як Бог забезпечує необхідним. Для Бога гроші не проблема, Він золото з нічого творив. Але хочу шоб серце було чисте, і життя святе. Деякі "учителі" розказують шо ми і так святі і шо гріхи шо ми робимо не такі уже й страшні. Але не нада занадто все "символічно-духовним" робить. Насправді життя по Духу - це життя в св'ятості і чистоті. Немає непереможних гріхів і проблем, бо не ми живемо а Ісус в нас. Зрештою, чисте життя і святе, сповнене перемог - це то про шо ми всі так радісно мріємо. А Бог уміє мрії здійснювати.
Ще два місяці вчитися. Хочу шоб Бог посправжньому укріпив, зміцнив мене. Шоб жити по Духу, продовжувати і продовжувати іти за Ісусом. Знаю шо на вірному шляху.

Не знаю чого но работа інет

Гріхи давлять тогошо чим більше до Бога тим видніше вся кака сердечна. Але яка благодать в тому шо Ісус нас полюбив ще коли ми були Йому ворогами, і жили в гріхах своїх. Тим більше зараз, коли ми вірою прийняли Його ідеальність і чистоту на себе, Бог любить нас. Бог любить нас, дітей своїх, і тому я маю любити інших дітей Бога бо ми одне, один Дух і сім'я.
Кстаті інтернет появився незнаю чи надовго...

Вибор

Понятно шо я заболів. Горло болить і тд. Вже неділю дето =(
Но хотів про інше написать. Вообще час в колледжі - самі круті дні мого життя. Бог так відкриває Біблію, так життя міняється! Ну скептики вспомнили як "моє життя мінялося" обично, но мені нема чим оправдаться. Каявся. Потом грішив. Заліпав. Депресував. На Бога злився. Потом каявся. Но. З Богом не все так просто. По циклам ганять це не назавжди. Мабуть всі коли на вєліку їздить вчилися падали і не раз. Так шо то минуле, сліди і мені оставило і іншим. Хвалиться нема чим. Но де я зараз? Продовжую вперед топать! Хаха))) І куда топать? В вірному напрямку!!! Оце круууууто!!! Так шо я всі наломи і тд плавно зпихую на Ісуса. І признаю себе оправданим, вірою. Хай там як би не грішив - по тупості грішив. По необразованності. Але Бог дав нам повну свободу, щоб ми могли жити не грішити.
Вопрос такий - шото мені ця свобода побарабану - не работає на практиці. А от я запитаю - а чи не бувало таких моментів коли дух хоче святості а тіло там допустім хоче погрішить? Потом наче трошки сам з собой повоював - і здався. Ладно. От давай на святості зупинимся. Святість. Чистота. Мудрість. Сила. Звучить!!! Хочу перемог і святості!
Це харашо. Тогошо це вже показатєль шо дух живий. Якщо ми духовно мертві то пофіг на святість. А от коли Бог оживляє дух наший - святість начу свіже повітря необхідна. Значить, питання як же ж все на місця поставити і жити по духу. Я особисто так задовбався грішить шо просто пішов в пусту кімнату і плакав і молився шоб Бог дав мені Духа Святого і шоб уже Він через мене свято жив. Взагалі стільки різних деталей шо запутаться легко. Але суть одна - Бог нас оживив, і ми ожили в реальності де гріх і плоть не є нашими господарями і власниками, а ми молимося Господи Ісус. Наш Керівник це Ісус і ми Йому підкоряємося, але не по закону рабства а по закону віри і послушанія. Коли ми приходимо до момента гріха, варто знати що гріх це не господар, і гріх це смерть і від сатани. А от наш Господь наказав нам не грішити а жити свято і праведно. Тому ми маємо всю владу вірою перемагати гріх. І також маємо всі причини перемагати - Бо ми слухаємося Господа. А хто не слухається той і сам знає як це галімо грішити наче наригав а потом їси. Зразу світ міняється. На темний.
Бог нас любить. Він уже доказав шо любить коли дух оживив і дав святості, потом коли умер замість нас на хресті ще до нашого народження чи там покаяння. Ісус вже тоді брав на себе наші провини. Коли з Нього кров витікала, Ісус добровільно дозволяв крові витікати і далі, шоб умерти. А коли умер, це була радість, бо з Ним умер і гріх. Коли Ісус воскрес із мертвих, ми знаємо шо наш гріх вже не наш, а вмер, і ми вмерли для гріха, а ожили для радості життя в єдності з Богом, в свтілі і перемозі.
Диявол всіма силами цю правду краде з сердець і умів християн, які не думають шо Бог це серйозно. Тому так багато церков і не радіють щирою радістю. Але радість є - в тому шо в Ісусі Христі ми маємо життя вічне, перемогу над гріхом, і праведність Бога. Якби ви знали скільки багатства в Бозі, і як багато ви втрачаєте коли грішите...

Ура украв пароля

Інтернета нема. Стирив пароль доступа в дірєктора коллєджа, так шо наверно мене скоро виженуть. Пишу тут шоб сказать шо інтернет мені отрубали, крадений пароль юзать наверно нельзя (а то іще замітять потом отгрібатиму) так шо я тут покашо беру "творчу паузу" і буду писать не так по натхненню як по можливості...
Іще - заболів. Бронхіт чи шото таке. Голова болить трошки і уши заложило. І кашляю і трошки сопель. Домашніх робот куууча!!
В неділлю піду на кухню работать. Бо не заплатив багато грошей за семестр. Через неділю їду в Байю, де буде євангелізація. Круто. Тут з Богданом іногда бачуся, шо круто. Почастіше б. Шо там... Та  карочь духовний рост одне з самих повільних процесів які я знаю. Капец.

Продолжаю

Ця неділька канєшно сложна, тогошо Бог так проговорив! Я про святість. 1. Святість можлива (1 Фес) 2. Нам нада Бог шоб дав святості. 3. Нада просити Бога про Духа Святого. Так от, начав молиться, і просить Батька щоб наповнив мене Духом Святим і щоб я вже не по плоті поступав а по Духу святості. Так зрештою прогрес є, але знаю шо де прогрес там жди по морді. Так от і думаю - коли ж година напрягів прийде...
Сьодня Пол проповідував і каже - якщо в вашому житті немає часу для Бога, шоб там день з щирої молитви почати чи там провести час з Богом, то карочь християнство вже воняє. Тобто живий християнин - це як Ісус - находить в молитві все необхідне. Святість, сили, мудрість, спокій. Ну я поняв шо я недисциплінований і взагалі не зняю як дожив до цього дня)))
Карочь. Все норм і круто, жити по святому це жити Духом Святим, якого Бог дає. А от уже наші персональні проблеми як характер і звички - тут понятно шо Бог наповну буде все мінять згодом а зараз просто бачу шо немає спокою поки святість і чистота не наповнює. Тобто або вже повністю святий, або грузняки. Бог сказав шо ми не можемо грішити, тому що якщо Дух Святий в нас то як Він може грішити? А якщо грішимо, то який дух працює тоді? Благодать все покриває, але якщо ми відкидаємо благодать, ноги витираємо об неї, то шо тоді покриє наші гріхи? Благодать - це чистота, а життя - Духом Святим. І вже не я живу а Христос. Неможливо жити в гріху, бо ми вмерли для гріха, і вже не в полоні плоті і тд, але вільні. А якщо вільні, і любимо чистоту, то немає причини грішити і робити те шо ненавидиш.
Сама більша проблема це повертатися до життя по плоті, угождаючи не Богу а собі. Але де життя для Бога і смирення там святість, а святість - від Духа Святого який в нас. Не хочу сказать шо святість це абстракція і духовна дуже штука. Святість - це життя в Бозі, Богом, і для Бога. В святості немає місця гріху, і гріх це не святість. Хто думає шо може жити в гріху і бути святим той наверно сам собі Біблію пише потрошку.
Гріх не хочеться робити, коли сповнений Духа Святого. Коли в серці немає Бога, то і сил немає зупинити себе від гріха. Хто думає що благодать це зелене світло для гріхів і чистої совісті, той егоїст, і тільки своє самопочуття думає. Таким егоїстам пофіг на Бога, на Його натуру святу, на жертву Ісуса на хресті, і взагалі Бог по доброті своїй терпить шоб люди пришли до покаяння, а люди начали думать шо єслі не наказує то значить одобряє то як я живу і так. Але Ісус повертається, і нагорода Його з Ним. Хто будує з золота, отримує свою нагороду, а хто все закопав в землю, той взагалі може побоку оказаться. Хочу сказать, що на війні немає "наших" які дружать і іногда бухають з "ненашими", томущо "ненаші" ненавидять "наших", і при можливості убивають, то швидко то повільно. Тому "наші" або повністю "наші", або зрадники свого Командира, і самі на себе свою смерть шукають, пускаючи "ненаших" до себе в гості, і продовжуючи дружбу. Народ, гріх ніколи не був великим і малим. Гріх був і є гріх. За гріх - смерть. То шо Ісус за нас заплатив не значить шо гріх меньше грішний. Ціна яку Ісус заплатив - величезна!
І тому хто згрішив, то тим хто кається Бог прощає, бо заплачено сповну. Але хіба ж покаяння було колись тимчасовим? Якщо чоловік зрадив дружині а вона пробачила на перший раз, дає чоловіку розслабон продовжувати блуд? Якщо чоловік дорожить і любить дружину, то не буде грішити, а якщо йому пробачено, то ще більше любити буде, і навчиться на помилках! Якщо чоловік продовжуватиме по сторонам гулять, то якщо дружина з ним розведеться, повністю права буде, а чоловік придурок. Всі християни які грішать ігнорують пробачення, і всі які не шукають Бога, віддаляються від Нього.

Так як нада продовжувать

Важко. Сьодня каявся перед Ісусом і за то шо на Нього наганяв, і за похоті всякі і за лінощі, і все шо накипіло. Взагалі почитав блог свій - така гадость. Немає справжньої святості. Без святості життя таке невкусне що всі духовні радості нанівець зходять.

Народ, давайте шукати справжньої святості! І молиться.

Разборка

Сьогодня поняв правда поздновато, шо сотона мене просто атакує. В четвер був суперський вечір прославлення Богу, і тепер сотона все краде шо може. Іще завтра в Пейч їду, так він  хоче шоб я ніяких благословінь не привіз. А в понеділок я буду утром трошки проповідувать - хв 10-15 так шо сотона хоче шоб я і слова в силі не сказав.
Але Бог мій захист і надія, і не на себе надіюся а довіряю себе грішника Богу шо Він захистить і благословить все равно, по милості

Новим грузнякам - привєт

Угадайте чим може грузиться студент Біблійного колледжу на третьому курсі? Ясно шо єслі не дівчатами то концепцією Бога. Уже смішно? Отож =(
Карочь мені книжку загадали прочітать - так шото так напутано капец, но суть в тому шо книжка то нічого так, а от коли я там читаю, то думка за думкою - ушооов! Ідея мені сподобалася - так само як риба в воді ніколи не відчуває себе мокрою, шо це тіпа ненормально, то так само і ми єслі живемо в світі без сенсу, не повинні відчувати що це ненормально. Тобто якщо спочатку все так і було. Але ж ні, дух рветься до свободи, вічності, щастя, мудрості і тд. Виходить шо наша натура підсказує шо світ навколо нас це не закрита система, а ми шукаємо реальності. Риба буде відчувати себе дискомфортно тільки в ненормальних умовах, і то шо ми в дискомфорті вже означає шо нормально - це шото інше. Тобто, ми зараз просто в полоні там гріха і тд, а нормально - це з Богом в вічності.
Але шо напрягло.
Напрягло то шо Бог непонятний. Я і про так звану "свободу волі" з якою я не згоден, і про "виникнення зла" яке вже дуже нагадує мені якусь махінацію небесну, і тд. Таке враження шо я тупе яйце, скоро з мене вилупиться гордий орел але я цього вже не знатиму тогошо від мене ніфіга не залишиться навіть пам'ять кудась швидко дінеться і тд...
Карочь, просто думав - от якби ад був не на всю вічність, а на 1000000 год, а потом Бог просто зробив так шоб ад і все шо там перестало існувати, іспарилося чи шо. Чи багато б сьогоднішніх християн боялися б пекла? Вся штука в слові "вічність" і "не буде більше шансів". Іноді не так до Бога хочеться як назавжди в пекло не хочеться. Ну я про Бога думав багато сьодня і все шо придумав мені не понравилося - якась бредятіна цинічна, понапридумував з Бога зробив прямо таки толі наівного мєчтатєла толі злого маскіровщика, но оба варіанта не пруть. Галімо буть тупим, а ще хуже коли любові в серці немає а тільки якась кислота.
Не все так пагано тогошо всеравно Бог придума як мені моск ремонтировать, но всеравно неприємно проходити через всю фігню через яку проходжу. В такі моменти як зараз взагалі життя говно.

Втомився просто капец

Хто сказав шо Ісус зі мною то життя легке? Сьодня наламався конкретно( В общім я думав шо все круто і наверно трошки загордився, чи розслабився. хз. Cьодня чуствую себе какашкою і хочу спать. Іще думаю - раз Ісус зі мною значить шото хароше точно скоро привалить

Слава Ісусу)

Сьодня день напряжний був. Зовсім забув шо таке без напрягов помолиться. Бігав і тд. На фоні думав про дівчат. Ну думаю шо це понятно. Так задрало думать про дівчат но понятно шоб не грузиться так то нада жениться а жениться впадло. Поробив домашні роботи. Якраз про святість думав. Хто помнить - сім церков з Обявлення 2-3. Там вони всі майже отлічилися гріхами перед Богом, які б хароші характеристини не були б частково. Бог шукає справжньої святості в своїх людях.
Так от, поняв я шо я блін блуднік і грішник і ніфіга не святий а тільки про муткі думаю от чого стало ще хуже. Вечером, тоесть щас, в сусідній кімнаті зібралися брати помолиться =) і мене пригласили. Я якраз в вконтакте торчав з важною міссією, так шо отмазався. Но потом шото начав Римлянам читать, а там - всі ви грішники і ніфіга вам отмазок немає. Все, пошло воно все! Попер молиться до пацанов, а то карочь непруха з святостю.
Молився, і просив - Боже, ти знаєш шо ці всі мутки мене достають! І всьому виной не так я як просто біологія так мене склепала. Просив у Бога помощі пройти через семестр шоб ніякой дівчині моск не пудрить, і шоб не циклиться. Ну понятно. Казав - Боже, єслі ти мене чуєш, мож скажи мені шото тіпа "Ну я з тобою, поможу буть святим" ілі шото таке. Потом подумав - та і так понятно шо Бог зі мною прарвемся. І тут один ман начав молиться і каже: Бог сказав "Я з тобою, і не оставлю тебе, і будеш .." карочь забув шо там дословно но вообщето я тут хвилиною шото таке і просив! Бог зі мною, а мутки і тд - все перемагається направленням в протилежну сторону - до святості без якої ніхто Бога не побачить, і до молитви, подальше от гріхів. Згадав шо духом можна молиться, начав молиться духом)) Думаю шо класно шо Бог іногда сюрпризи робить. Ну скептики вже придумали шо сказать а мені пофіг.

Книжка

Була собі церква в Пейч. Все було харашо до тих пор пока пастор не рішив шо стоїть открить двері церкві для всіх абсолютно. Ті, хто прийшли, були з розряду осадков суспільства, і старійшини і всякі старпери рішили шо тут точно капец для старого устроя і скоро свалили з церкві. Потом церква переїхала в рабочий район, де вообще немає церков даже нещасних католіков. Православних і не пахне. Остаткі "старожилов" розбіглися по домам. Ну а так як кількість бомжів в церкві росла, то скоро сусіди по території почали носом чуять шо тут шото нечисто. Толпою накатали заяву власнику будівлі - або ми або церква. Гроші рішають все і церкву виперлия на вулицю. Пастор начав шукать шото нове, но всі морозилися особенно після разговора про присутність бомжов. Шо робить? Одне зданіє було в харошому місці, но як оказалося, принадлежить детскому садіку, і його получить це просто головняк бюрократичний. Але якраз на наступний день як приїхала группа з колледжу, пастор отримав ключі. І я там був =)
Самий прикол шо Богдан, брат мій, зараз там і каже шо реально топає дорогою Божою, точняк все не  просто так. А я щас тут, в колледжі. Болаж, пастор, підкинув 100 євро на учебу.
Думаю про Пейч. Може скоро голова буде уроками забита, нахватався лекцій карочь з головою. Но народ, моліться за цю церкву, в Пейчі, тогошо Бог там реально чудеса творить. Будемо і ми частиною великої Божої роботи. Та і взагалі - подивіться на церкви вокруг! Прилуки - Бог прислав трошки народа, потом більше, помазав на служіння Влада, продовжує життя людям спасать! Подарив класну будівлю, скільки маленьких діток щас наповнюють недільну школу. Що буде через 20 років? Пробудження! Київ, Кагарлик, Полтава, та і Тернопіль той самий. Про Киргистан чули??? Жуку і Трейсі напишіть. Взагалі все ворушиться! Робота кипить, тільки сотона тож питається все нанівець звести і очі засліплює і тд.
Чим більше християн відкинуть "заліпи" і "філософію світу цього", погоню за баблом і жратвом, тим реальніше стане сенс буття і взігалі саме життя якраз тоді, коли ідеш шляхом Ісуса. Все інше просто втрата часу. До старості можна заліпать і так і не рішиться віддати все життя і себе самого Богу, хранить остатки "індивідуальності" яка на спарвді не така і індивідуальна...
Нічого немає кращого чим реальність розуміння того що  Ісус не просто пацан з дєтської Біблії, а насправді ми і не уявляємо в якій славі Він перебуває, і шо ще трошки трошки, і прийде, і ми будемо з Ним вічно.
Ісус Христос, могутній і сильний, якого апостол Іван в Об'явленні описував грандіозними словами, насправді значно неймовірніший. Чим більше ми своє життя намагаємося в рутину превратить тим хиліший Ісус уявляється. Якийсь худий і блідий... Насправді черстве серце нічим не прикрити - ні служінням по распісанію, ні отмазками, ні заботами міра сєго. Черствість убирається лише сльозами покаяння перед Богом, Творцем нашим.

Житуха

Все неспеша продовжє існування. Скучно. Спать хочеться. Учиться шото впадло, но це більше под настроєніє, скоро поміняється. Так як я заплатив за учёбу тільки 100 євро, то мене попросили тут по кухні помагать, на полставкі работать. На учебу шоб компенсация якась. Вообще тут дорого все. Один обід дето 50-60 грн стоїть якщо не більше. Та і отопленіє, гаряча вода, електрики стільки на ввесь коледж! Понятно шо я влітаю колледжу в копійку) Так шо попрацювати в кухні я согласився сразу.
Хочеться чистоти і святості. Так задрали амбіції і порівняння. Все задрало, хочеться свалить на небо. Но понятно шо ще недовго осталося, меланхолія це не страшно, а просто наверно якась духовна атака чи як там правильно, коли аццкій сотона хоче напряги. Та пофіг, все равно не важно, іду я чи падаю, а Божа воля от цього не поміняється, так шо сотонюга не того атакує. Хаха)) А кого він хотів би завалить, Того нереально завалить. Бог сам шо хоче то і робить, на благо своїм дітям. Бог добрий, і це єдина правда яку слід пам'ятати в скрутну хвилину. Бог добрий. Бог є любов =)

Виспався!

Сьодня дрихнув як маленький! Ура відпочинку!
Так вчора галімо себе чувствовав капец... Ладно. Карочь Бодя і Міші зараз в Пейч. Атмосферка там накалилася, тогошо важко. Люди всі з проблемами, сатанюга напрягає, постоянно молиться то впадло то вналом. Церква роздовбана. Один пастор горбатиться за всіх. Ну зараз трошкі лучше, тогошо народ подтягується, увага массмедія і тд))) В общім, єслі б не Бог, ми б там загнулися б і задепресовали уже давно. Но смутне осознаніє того, шо все шо там проісходить не просто так а Божа рука і воля приносить якийсь смисл в существованіє і в роботу яку там нада робить. Наверно всі церкви переживають напряги, бо аццкій сотона наче стягує самих злобних дємонов навісать іменно над церквами і християнами, шоб і вгору не глянули. Так сказать...
Всім християнам нада знать шо всі напряги вокруг - це тока театр,  галюцинації. Насправді Божа рука сильна спасать, і Його жива любов з нами, і Дух Святий в серцях нам свідок шо ми не просто фантазери. Нічого так не важливо, як мир з Богом, і відданість тільки Йому. 

Руки добралися

Сьодня неожиданно уїхав з Пейча в Вайту, откуда і пишу. Воду провели, канаву закопали. Гроші віза є. Все по полочкам. Устав і спать хочу. Учеба через неділю токо начинається, так шо успію і блог пообновлять і вообще фігней пострадать. Ок, пошов я шолі з Богом побуду трошки а то пусто просто капец

Шо під сумками

Розставляю галочки - гроші і віза є, значить наступні 3 місяці проведу в колледжі, третій семестр. Але після місяця тут, в Пейч, бачу шо серце прив’язалося і до дітей тут, і до людей, і до церкви, і до пастора, і взагалі якщо б мені сказали шо мене пруть з колледжу я б сюда приїхав. Тут реально поміч потрібна, і хочу тут бути. Вважати це за "призваніє"? Тут ясної відповіді не дам бо моя башка така прогнивша шо я любу какашку канфєткою представлю, і наоборот. Буде видно в майбутньому, з часом.

В Прилуки приїхав би, але чесно кажучи, дома в церкві знайдеться 5-6 чоловіків вірних, а тут один пастор Болаж гнеться. =) Так шо хочу бути тут, а при можливості приїзджати додому. Хочеться бути потрібним чи шо... Мож я і психологію з чимось напутав і амбіції мене тянуть до признанія, але шо точно знаю - шо зараз я на вірному шляху, і цей шлях веде мене зараз в колледж. Так шо проекти проектами а я все отлажую шоб слідувати Богу. Хай там і з проблемами слідую, але все рівно інших шляхів нема так шо тут мені поблажка - не ждать ідеального моменту а йти таким як є в надії шо Бог знає шо робить і мене буде мінять. Іноді грустно просто так, но то буває. А коли радію - радію від того шо Ісус Христос подарував мені і чистоту, і сенс, і життя, і надію.

Завтра буде мінус на улиці а ми попремся довбать ту канаву нещасну, так шо завтра я здохну точно

Чудеса

Спать пора но ввечері саме круче пишеться тогошо вже ніякі діла не підганяють. Нарешті позвонив мамі, дето 16 минут побалакав. За шість місяців. Чи скільки я тут. Класно.
Іще розкажу історію. Сидів я блог писав днями назад, про то шо як галімо шо Бог є. Потом ввечері атмосфера в команді завонялася, і ми просто рішили молиться. Молилися і з серця наче груз сняло. Потом приїхав Маті, і наша толпа побільшала. Начали канаву копать шоб воду провести в церкву, і в голові всякі думки. Позавчора получив візу. Слава Богу! Читав Галатам - там написано - ти вже не раб а син. І іще - шо Ісус любить мене. Тобто то шо Бог є це не напряг а взагалі то харашо шо Він є. Не то шо Він надоїдливе существо от якого не отвязаться, но Він достойний лідер і сила, спаситель світу і взагалі крутий. Як і положено герою, Бог взявся за неможливе - спасти світ, і я в Його команді і зараз проходжу через всякі дуже важкі штукі от яких і тіло і моск аж плачуть но душі легко)
Сьодня пастор Болаж рішив оплатить трошки мою учебу, а саме 100 євро. Цього достаточно на один семестр. Слава Богу! Так шо тепер моє бачення майбутнього трошки прояснилося - колледж. Скучаю за Україною, друзями, родиною, церквою, але саме більше люблю Бога і сенс в житті. Так шо я тут. Взагалі серце лежить залишитися в Пейчі, бо тут діти які нуждаються в спасінні, люди, Бог, і церква, і труднощі, і приклади, і життя бурлить. То шо нада. Но я не готовий, Бог бачить, тільки дівчата і амбіції в голові. так шо на учебу валю. Кстаті про дівчат. Покашо нічого не скажу, но шото мене тяне вже в сім’ю. Так шо єслі тяне то тут недовго і втянуться))) Ладно, не буду намекі дєлать бо знаю я вас - роздуєте з мухі слона потом непонятно шо до мене дойде як в іспорченом тєлєфонє. гггггг
Карочь, віза є, гроші є, Бог не сердиться, я на вірному шляху, і життя прекрасне!
(п.с. тут я поняв шо коли напряги налітають на мою задніцу то віру здуває аж капец бистро. Так шо шото я вже стремаюся цих штук, но вибору немає. Скоро долинами тіні смертної буду ганять без мозга. Іще поняв шо молитва дууууже важно і ізза цього не молюся тогошо сатанюга наламує постоянно. Молитва і віра це одно і тоже можна сказать. Іще поняв шо я гомняний християнин но це я давно поняв, наверно іще до того як я поняв шото іще. Іще поняв шо Бог набагато складніший чим я думаю но от цього не легше)

Канава

Сьодня другий день як довбимо землю шоб провести воду в церкву. Важко но атмосфера хароша). Ура! В мене є віза! Так шо остаюся вчиться. Візу в паспорт вклеять на протяженіі неділі дето. Слава Богу. Як і казав, шо глюки глюками а Бог робить то шо запланірував а я топаю прямо. Іще новий прикол - нада 100 євро на учебу. Гроші не самі здорові но вибор опять маленький - молиться і довірять Богу. З цим особо не переживаю. Вони тут не доганяють шо 100 євро це місяць горбатиться нада і нічого не їсти. 

Сьодня

Коли в голові куча напрягов то не остається нічого кромє молитви, шо і роблю. Поетому можу сказать шо нелюбов до подості і любов до добра все таки навсігда всередині так шо виходить шо якби я не хотів, все равно люблю то шо любить Бог

Депресняк

Прошло скоко там... Три чи чотири неділі як я в Пейчі. Сначала чувствовав себе наче я тут на года. Сразу отношенія вияснять, обязаності там роспределять. А насправді дивлюся - і розумію шо люди які поряд з нами в наших життях - вони там ненадовго. Дивлюся в минуле - і багато хто вже в минулому навсігда. Чого ж я не терпів їх? І паганих і хароших. Через 10 днів їду в Вайту. Получається, шо ті з ким я живу, будуть зі мною десять днів і все. Чого роздратовуватися на тимчасове?..
Та і взагалі шо того життя. Шо рідні люди, шо друзі, шо "брати і сестри" в церкві - всі приходять і уходять, і я тож ухожу. Терпіння, дочекатися до кінця. Неділя, місяць, а там і рік пройшов. Не варто так сильно фокусироваться на суєтє і огорчаться за то шо хтось воду не економить чи там посуду ніколи не миє. Шо там того місяця... Коли все життя як пар. Шо там, недавно наче хтось родився, а вже ганяє здоровий. Недавно малий, скоро старий.
Кстаті я тут про Бога думав, но шото уплив в грузнякі. Ну думаю шо вже всі привикли до груза так шо ... (Можна не читать дальше хто духовний)
От Ісус хвалиться тим шо він спаситель і тд, но все таки стоїть признать шо ми граємо по його правилах, і він сам виграв у самого себе. Тобто єслі я роблю правила, потом сам по ним виграю, то якось думається шо хвалиться тут нічим. На жаль мені от цього неприятно. Пайпер в свойой книжкє написав - "всі християни должні задать собі вопрос, чи нада мені Бог єслі б у мене було ідеальне вічне життя, друзі і всі розваги і задоволення". Тіпа рай без Бога. І я подумав - от розслабон був би. Всередині я соглашаюся з тим шо существованія Бога мене давить і не особо то і радує. Тільки під страхом смерті і вічності в муках я впав на коліна, але то не було падіння на шию з любов’ю, а просто як перегружений возок просто просів от груза реальності. Реальність так Богом зроблена, шо все до Нього. І пустота в душі, і тіло яке розвалюється з роками, і взагалі нереальність альтернатив. Цей світ без Бога не крутий, це тіпа подставка під кришталь. Нікому нафіг подставка не нада. Так і реальність - вся на Бога показує, і життя без Бога - розвал і отстой. І два варіанти - або раб Богу або навічно в пеклі бо розгніваний Бог страшний. З таким вибором особо не розживешся. І ця реальність мені взагалі давить.
Іноді коли мрію, мріється про свободу, яку можна назвати егоізмом чи гордістю. Якби Бог дав свободу жити вічно без нього, але і без страждань. Було б краще. Жити без тіла або в тілі, з побольше возможностей і мозгов. Жаль шо з мільярдів альтернативних реальностей ми ніфіга не маємо, а є тільки то шо є. То шо є довольно жосткє. В паслєднє врємя мені грустно і життя перенравилося. Безразлічіє все больше і больше розростається із подсознанія в довольно таки логічну цепочку того, шо Бог не такий яким я б Його представляв чи представляю. І саме обідно, шо шото я все меньше і меньше нахожу в собі любові яку б я назвав би любов’ю до Творця. Попиткі все отремонтіровать не дають успіху, і глобальна самотність вже як норма. Не то шо там культурна разніца, а просто як і всі люди постмодернової епохи, потрошку в пузирь заліз і пузирь став більший, я став меньший. Привично і безразлічно. Вибору немає, живу життям яке Бог дає жить, надіюся шо Він колися соізволить откриться і шото помінять в мені но покашо шото морозиться. Всі остальні варіанти і не розглядаю тогошо все пустота, і як уже писав, осознаніє жосткої реальності вже не дає фантазіровать, може іноді помріять. Просто сказать Богу шо я Його не люблю це суіцид, но сказать Богу неправду тоже суіцид. Вибору то немає, скільки б не розпиналися любітєлі свободи волі. Який тут вибор... Або горіть в аду або бери хрест і іди дорогою самоотреченія і смерті шоб уже не я жив а Христос через мене. Зашибісь.. От взяв хрестяку, і пру, і не смішно шото. Скоро здохну і буде Христос жить. Надіюся шо Бог на мене не дується особо і все равно спасе но походу я вниз покотився

Витираючи піт

Неділька видялася напряжною, бо отримали церкву розваленою, а сьогодні вже перше служіння буде. Виходить шо за сім днів пахаючи з усіх сил толпою шото получилося. Ввечері був утомлений і задовбаний, так шо їсти і спать. Відчув себе наче в Україні)
Зараз будемо продовжувати ремонт але плюс - молодіжки, служіння, і інші аспекти роботи вже з людьми а не з стінами... Мож фоткі намутю і попробую їх сюда загрузить. Жалко шо в мене фотоапарата немає, приходиться колядувать ходить, фоткі шукать і тд, але всетаки класна неділля получилася. Правда шото тааак туго буть духовним і християнином. Капец. Легче довбать чи пилять шото і падать з утоми, чим нормально засісти за Слово Боже і шукати вічного.

Йо

Погнали наші городских! Карочь сьодня всі папери нарешті підписані і ми отримали дозвіл робити в будівлі церкві всякі роботи. Ура! Хто знає шо таке бюрократія той хай побачить чудо в тому шо в перший же робочий день року всі папери готові. Сьодня будемо там устанавлювати опалення і шото копошиться.
Пошла жара, будем работать. Кому не впадло - моліться. Іще мій брат Богдан приїде через пару неділь так шо команда розростається. Я буду в Пейч чотири неділі, а потом - знову в Вайту, в колледж. Але ні грошей ні візи ще нима но на серці спокойно. Всьому свій час тіпа.

Різниця

Протягом часу, згадуючи що люди навколо ніколи не будуть тими ким ми хотіли б їх бачити, думаю що це тупік. Але терпіння і любов - єдина дорога виживання в суспільстві і взагалі. Як уже писав, бувають моменти коли хтось так достає, шо хочеться казати шось гірке. Але це - гріх.
Зараз думаю, як важливо не давати роздратованості керувати мною і язиком. Все взагалі то в великій картині. Коли бачу шо хтось щось не по моєму робить, легко роздратуватися. Але якщо зробити крок назад і згадати - ця людина спасена Ісусом. Потім ще крок - ця людина тут тому що вона чи він іде за Богом! Потім ще крок - я тут щоб любити. Коли взагалі подивитися на все згори, ураховуючи багато факторів з минулого і вообще, то ситуація змінюється. Не варто роздратовуватися, важливо любити, і терпіти помилки інших, перемагати їх добром.
Бог має стільки терпіння, чому ми раді, але і я повинен вміти терпіти що звучить вже по іншому. Добре бути любимим, важко любити і прощати.
Зараз, коли працюємо в команді, кожен має недоліки, і я в гріхах своїх зовсім загруз в осуду інших і тд. Дякую Ісусу що Він продовжує зі мною працювати. Хто я і де я?
Я спасений Богом, він обеспечив все, привів мене і всіх хто в команді в Пейч. Потім ми тут продовжуємо жити Його цілями і ідеями. Все має сенс, сенс від Бога. Карочь шо я хо сказать. Неможливо всіх зробити умними і харошими. Але можливо прийти з покаянням до Бога і він поступово змінить серце на любляче і мудре. Скілки гамнюків у церкві, і всіх притянуло туда любов’ю. Всі грішники і потребують Бога. Це честь для нас - випромінювати любов до інших, і бачити як міняється серце. Хто не любить той Бога не пізнав і хто не любить брата якого бачить як може любити Бога якого не бачить?
Отже, роздратованість перемагається покаянням, і злість Бог заміняє на любов, і без Бога це неможливо.

Про все

Насправді якось самотньо. От чого я гружуся. Не то шоб грузняк був серйозний, того шо радий робити все шо придумує пастор Болаж. Чи то ремонти, чи там молодіжки, чи чай бомжам роздавать. А про грузняки які від вільного часу приходять. Коли зайнятий то все ок і норм.
Знічить, проблема вільного часу? Ні, проблема глибше, яка просто вспливає коли моск успокаюється от зайнятості. Мені самотньо, от шо. Ну а як жеж Ісус? От наверно того і самотньо шо якось нима Ісуса. Ну з цього моменту теологічні диспути очевидні, Влад буде про емоції і благодать казать, Андрей напише "не сси солдафон, воюй" ну а дівчата просто будуть ждать коли я сам з усім розберуся і їм поможу разобраться.
Шо тут розбіраться. Гріх - єдина стіна і прірва. Так шо нада каяться і дивитися де ж там ця гнилота всередині. Шо там по списку... Похоть, похоть, гордость. Классика. Не зможу зараз на дуже позитивну ноту перейти, тогошо знаю шо гріхи перемагать не умію. Всігда найдеться якийсь ідіот який достане! Ну і тд. 75% гарантія на то шо все пагано.
Тому суть в перемогах над гріхом і життю по духу про яке мріє так багато християн і які так вздихають тяжко читаючи Біблію. Шо ж. Я тож вздихаю. Остається лише признати шо це Бог мене привів в Пейч. Маю лише на Нього надію шо Він знає шо робить і поміняє і мене і через мене благословить інших.

=)

Ісус - Бог.
Він мене опять витащів з грузняка та і взагалі підтримує і учить. Зараз нема шо написать багато бо нада перемог в життя і сили в слова. =)
Усвідомлення того що життя часто не зациклене на мені самому то трошки для гордості неприємно але гордість все таки гріх так що вважаю все це побочним еффектом. Насправді ж коли ми дочекаємося на Ісуса, то всі сльози і груз забудуться і зметуться радістю. Зараз же головне - продовжувати крокувати Божим шляхом і вміти любити тих на кого весь світ дивиться з презрєнієм. Например Свідєтєлєй Єгови )) хаха))
Ладно. Корочь хто молиться за мене - пасба. (Кстаті вчора потратив паслєдні 4$ так шо на кармані легко і спокойно) Житуха блін...

Поспавши

Утром открив очі і подумав - життя продовжується! Ура. Пойду попью кофейку і помолюся. Кстаті 1Коринфянам вообще глибина. Вчора Брендон до нас приїхав, і буде в команді до кінця січня. Класно)))

Ура...

Уже год пишу цей блог. Так сказать життя на сторінці. Но сьодня настроение гомняне. Все достало і не знаю шо хочу. Нада просто наверно виспаться да і все тогошо все харашо. Просто іногда кажеться що життя мимо іде і все шо в мене є зараз якесь прісне. В принципі Ісус і казав - хто не отречеться себе той не може бути моїм учнем. Та і солодке життя він тож не обіцяв. Так шо наскільки я поняв шо вже все, поїзд ушов коли я шукав як підняти настрій. Вже ні дівчат ні бухла ні трави ні музички нормальної. Монашество =(
Так от і сижу і думаю - як гомняно не жить для себе. Живеш для себе і собі харашо. Ідеш за Богом - надія є на шото хароше, моменти бувають хароші. Но карочь в такі моменти як зараз все вокруг якаесь нещире кажеться. Хто ці всі мої віручі друззя? Я їх не вибирав. Якісь піндоси на яких мені пофіг і єдине шо об'єднує то шо і я кажу шо вірю в Бога і вони це кажуть. Як я скучив за моїми справжніми друзями як Олєг і Шкет. Яких я сам вибрав, які вибрали мене. Нещирість життя іногда просто достігає аппогея. В моменти ейфорії духовної і шо все зашибіся і Бог любить нас - то норм, але ейфорія дівається а піндоси остаються. Щирісь де вона... Ех як не хватає життя по Слову Божому, ні в мені ні в оточуючих. Лише пастор Болаж радує, як справжній Божий слуга. Хоть один християнин на тисячі яких мої очі перебачили і вуха переслухали. Ну єслі один существує, то і іще пара десь будуть, я їх найду і буду з ними дружить мож вони і мені поможуть розобраться в вірі...
Зрештою, все продовжується. Гріхи, падіння, покаяніє, радість, мир і тд все циклами так шо понятно шо скоро цей грузняк заміниться радістю а радість прийде до грузняка так шо вже серйозно і не воспринімаю ні радості ні грусті а якось на все просто пофіг. Життя з його якимись правилами - і на оба мені пофіг. Родився - і на тобі. Інформація в каждого шото своє, реальність дрюче мозг, тут оказалося шо і Бог є і тд і нада якось думать як жеж вічність не прозівать. Нада шото робить но глибоко всередині таке безразлічіє, так хочеться свалить нафіг з цієї тупої планети кудась подальше і послать всі реальності з напрягами в дупу шо нереально і нада думать а не мічтать. Реалістом бути то травма мозга.
Задовбаний реалізмом і власною меланхолією, іногда скучаю по наркоті яка мене уносила в далекі нереальності подальше. Но то канєшно гріх і ніззя і закінчується пагано, але куда правду діть.
Грузняки вообще коріняться в відірваності від Бога, і сам Ісус перед хрестом молився із сльозами і сумом, бо знав шо гріхи світу розділять вічну єдність. Так от гріхи і мене шото штормлять і настроєніє потонуло в апатії. Не вовремя якось - новий год скоро нада роздупляться і гулять!
Іногда думаю шо мені нада намутить якусь дівчину но карочь понятно шо з таким настроєм я її задовбу бистро. Хай уже якось потом про дівчат подумаю. Скоко гомна в нас всередині...
Скоко гріхів прошито в характер і в то хто я є. Гріхи часто не просто вибір волі а нормальна частина мене шо ускладнює канєшно все. Таким темпом апндаун я топчу вперед і зараз сижу в Пейчє. Переїхали з старого зданія в нове і зараз іде ремонт. Ремонт начали з генеральної уборки де я отлічився тим шо заліз на кришу і її почистив харашо. Було інтєрєсно. Просто іногда викупаю шо життя наче і хароше, но яке воно прісне... Якби я мог собі судьбу вибирать, то я б з рюкзаком попер би на юг в пошуках краєвидів і екстриму, затарившись подніматєлями настроєнія які в принципі сводяться до sex, drugs & rock-n-roll но так як оказалося шо Бог не просто філософська абстракція, то нада мінять пріоритети а то в ад на всю вічність то напряг.
Вообще, скоро все буде норм просто так, под настроеніє пишу. Ех де воно, хіппанство і свобода. Де воно все шо мені так вкусно. Шо ж, Божа воля а не моя. Іду Його дорогою, а там і я мінятимусь і хз, мож Бог шото нормалье все таки і мені приготовив.