Що ж..

Роботи немає. Уже два тижня. Але тільки що отримав підбадьорюючого листа від Дона і Марти - і вже легше на серці. Взагалі іноді важко, хочеться відволіктися і відпочинути, але не від фізичної напруги а якоїсь внутрішньої. Життя в селі, всі близькі крім Люби далеко, нехватка то того то іншого, - все потрошку давить. Єдине полегшення - повна довіра Богу, що це Він нас сюда прислав, що церква буде рости бо це Бог розпочав роботу. Без віри неможливо. В житті християнина бувають періоди коли і без віри все ок, але не в моєму випадку. =)