Ця неділька канєшно сложна, тогошо Бог так проговорив! Я про святість. 1. Святість можлива (1 Фес) 2. Нам нада Бог шоб дав святості. 3. Нада просити Бога про Духа Святого. Так от, начав молиться, і просить Батька щоб наповнив мене Духом Святим і щоб я вже не по плоті поступав а по Духу святості. Так зрештою прогрес є, але знаю шо де прогрес там жди по морді. Так от і думаю - коли ж година напрягів прийде...
Сьодня Пол проповідував і каже - якщо в вашому житті немає часу для Бога, шоб там день з щирої молитви почати чи там провести час з Богом, то карочь християнство вже воняє. Тобто живий християнин - це як Ісус - находить в молитві все необхідне. Святість, сили, мудрість, спокій. Ну я поняв шо я недисциплінований і взагалі не зняю як дожив до цього дня)))
Карочь. Все норм і круто, жити по святому це жити Духом Святим, якого Бог дає. А от уже наші персональні проблеми як характер і звички - тут понятно шо Бог наповну буде все мінять згодом а зараз просто бачу шо немає спокою поки святість і чистота не наповнює. Тобто або вже повністю святий, або грузняки. Бог сказав шо ми не можемо грішити, тому що якщо Дух Святий в нас то як Він може грішити? А якщо грішимо, то який дух працює тоді? Благодать все покриває, але якщо ми відкидаємо благодать, ноги витираємо об неї, то шо тоді покриє наші гріхи? Благодать - це чистота, а життя - Духом Святим. І вже не я живу а Христос. Неможливо жити в гріху, бо ми вмерли для гріха, і вже не в полоні плоті і тд, але вільні. А якщо вільні, і любимо чистоту, то немає причини грішити і робити те шо ненавидиш.
Сама більша проблема це повертатися до життя по плоті, угождаючи не Богу а собі. Але де життя для Бога і смирення там святість, а святість - від Духа Святого який в нас. Не хочу сказать шо святість це абстракція і духовна дуже штука. Святість - це життя в Бозі, Богом, і для Бога. В святості немає місця гріху, і гріх це не святість. Хто думає шо може жити в гріху і бути святим той наверно сам собі Біблію пише потрошку.
Гріх не хочеться робити, коли сповнений Духа Святого. Коли в серці немає Бога, то і сил немає зупинити себе від гріха. Хто думає що благодать це зелене світло для гріхів і чистої совісті, той егоїст, і тільки своє самопочуття думає. Таким егоїстам пофіг на Бога, на Його натуру святу, на жертву Ісуса на хресті, і взагалі Бог по доброті своїй терпить шоб люди пришли до покаяння, а люди начали думать шо єслі не наказує то значить одобряє то як я живу і так. Але Ісус повертається, і нагорода Його з Ним. Хто будує з золота, отримує свою нагороду, а хто все закопав в землю, той взагалі може побоку оказаться. Хочу сказать, що на війні немає "наших" які дружать і іногда бухають з "ненашими", томущо "ненаші" ненавидять "наших", і при можливості убивають, то швидко то повільно. Тому "наші" або повністю "наші", або зрадники свого Командира, і самі на себе свою смерть шукають, пускаючи "ненаших" до себе в гості, і продовжуючи дружбу. Народ, гріх ніколи не був великим і малим. Гріх був і є гріх. За гріх - смерть. То шо Ісус за нас заплатив не значить шо гріх меньше грішний. Ціна яку Ісус заплатив - величезна!
І тому хто згрішив, то тим хто кається Бог прощає, бо заплачено сповну. Але хіба ж покаяння було колись тимчасовим? Якщо чоловік зрадив дружині а вона пробачила на перший раз, дає чоловіку розслабон продовжувати блуд? Якщо чоловік дорожить і любить дружину, то не буде грішити, а якщо йому пробачено, то ще більше любити буде, і навчиться на помилках! Якщо чоловік продовжуватиме по сторонам гулять, то якщо дружина з ним розведеться, повністю права буде, а чоловік придурок. Всі християни які грішать ігнорують пробачення, і всі які не шукають Бога, віддаляються від Нього.
Сьодня Пол проповідував і каже - якщо в вашому житті немає часу для Бога, шоб там день з щирої молитви почати чи там провести час з Богом, то карочь християнство вже воняє. Тобто живий християнин - це як Ісус - находить в молитві все необхідне. Святість, сили, мудрість, спокій. Ну я поняв шо я недисциплінований і взагалі не зняю як дожив до цього дня)))
Карочь. Все норм і круто, жити по святому це жити Духом Святим, якого Бог дає. А от уже наші персональні проблеми як характер і звички - тут понятно шо Бог наповну буде все мінять згодом а зараз просто бачу шо немає спокою поки святість і чистота не наповнює. Тобто або вже повністю святий, або грузняки. Бог сказав шо ми не можемо грішити, тому що якщо Дух Святий в нас то як Він може грішити? А якщо грішимо, то який дух працює тоді? Благодать все покриває, але якщо ми відкидаємо благодать, ноги витираємо об неї, то шо тоді покриє наші гріхи? Благодать - це чистота, а життя - Духом Святим. І вже не я живу а Христос. Неможливо жити в гріху, бо ми вмерли для гріха, і вже не в полоні плоті і тд, але вільні. А якщо вільні, і любимо чистоту, то немає причини грішити і робити те шо ненавидиш.
Сама більша проблема це повертатися до життя по плоті, угождаючи не Богу а собі. Але де життя для Бога і смирення там святість, а святість - від Духа Святого який в нас. Не хочу сказать шо святість це абстракція і духовна дуже штука. Святість - це життя в Бозі, Богом, і для Бога. В святості немає місця гріху, і гріх це не святість. Хто думає шо може жити в гріху і бути святим той наверно сам собі Біблію пише потрошку.
Гріх не хочеться робити, коли сповнений Духа Святого. Коли в серці немає Бога, то і сил немає зупинити себе від гріха. Хто думає що благодать це зелене світло для гріхів і чистої совісті, той егоїст, і тільки своє самопочуття думає. Таким егоїстам пофіг на Бога, на Його натуру святу, на жертву Ісуса на хресті, і взагалі Бог по доброті своїй терпить шоб люди пришли до покаяння, а люди начали думать шо єслі не наказує то значить одобряє то як я живу і так. Але Ісус повертається, і нагорода Його з Ним. Хто будує з золота, отримує свою нагороду, а хто все закопав в землю, той взагалі може побоку оказаться. Хочу сказать, що на війні немає "наших" які дружать і іногда бухають з "ненашими", томущо "ненаші" ненавидять "наших", і при можливості убивають, то швидко то повільно. Тому "наші" або повністю "наші", або зрадники свого Командира, і самі на себе свою смерть шукають, пускаючи "ненаших" до себе в гості, і продовжуючи дружбу. Народ, гріх ніколи не був великим і малим. Гріх був і є гріх. За гріх - смерть. То шо Ісус за нас заплатив не значить шо гріх меньше грішний. Ціна яку Ісус заплатив - величезна!
І тому хто згрішив, то тим хто кається Бог прощає, бо заплачено сповну. Але хіба ж покаяння було колись тимчасовим? Якщо чоловік зрадив дружині а вона пробачила на перший раз, дає чоловіку розслабон продовжувати блуд? Якщо чоловік дорожить і любить дружину, то не буде грішити, а якщо йому пробачено, то ще більше любити буде, і навчиться на помилках! Якщо чоловік продовжуватиме по сторонам гулять, то якщо дружина з ним розведеться, повністю права буде, а чоловік придурок. Всі християни які грішать ігнорують пробачення, і всі які не шукають Бога, віддаляються від Нього.
Немає коментарів:
Дописати коментар