Ура...

Уже год пишу цей блог. Так сказать життя на сторінці. Но сьодня настроение гомняне. Все достало і не знаю шо хочу. Нада просто наверно виспаться да і все тогошо все харашо. Просто іногда кажеться що життя мимо іде і все шо в мене є зараз якесь прісне. В принципі Ісус і казав - хто не отречеться себе той не може бути моїм учнем. Та і солодке життя він тож не обіцяв. Так шо наскільки я поняв шо вже все, поїзд ушов коли я шукав як підняти настрій. Вже ні дівчат ні бухла ні трави ні музички нормальної. Монашество =(
Так от і сижу і думаю - як гомняно не жить для себе. Живеш для себе і собі харашо. Ідеш за Богом - надія є на шото хароше, моменти бувають хароші. Но карочь в такі моменти як зараз все вокруг якаесь нещире кажеться. Хто ці всі мої віручі друззя? Я їх не вибирав. Якісь піндоси на яких мені пофіг і єдине шо об'єднує то шо і я кажу шо вірю в Бога і вони це кажуть. Як я скучив за моїми справжніми друзями як Олєг і Шкет. Яких я сам вибрав, які вибрали мене. Нещирість життя іногда просто достігає аппогея. В моменти ейфорії духовної і шо все зашибіся і Бог любить нас - то норм, але ейфорія дівається а піндоси остаються. Щирісь де вона... Ех як не хватає життя по Слову Божому, ні в мені ні в оточуючих. Лише пастор Болаж радує, як справжній Божий слуга. Хоть один християнин на тисячі яких мої очі перебачили і вуха переслухали. Ну єслі один существує, то і іще пара десь будуть, я їх найду і буду з ними дружить мож вони і мені поможуть розобраться в вірі...
Зрештою, все продовжується. Гріхи, падіння, покаяніє, радість, мир і тд все циклами так шо понятно шо скоро цей грузняк заміниться радістю а радість прийде до грузняка так шо вже серйозно і не воспринімаю ні радості ні грусті а якось на все просто пофіг. Життя з його якимись правилами - і на оба мені пофіг. Родився - і на тобі. Інформація в каждого шото своє, реальність дрюче мозг, тут оказалося шо і Бог є і тд і нада якось думать як жеж вічність не прозівать. Нада шото робить но глибоко всередині таке безразлічіє, так хочеться свалить нафіг з цієї тупої планети кудась подальше і послать всі реальності з напрягами в дупу шо нереально і нада думать а не мічтать. Реалістом бути то травма мозга.
Задовбаний реалізмом і власною меланхолією, іногда скучаю по наркоті яка мене уносила в далекі нереальності подальше. Но то канєшно гріх і ніззя і закінчується пагано, але куда правду діть.
Грузняки вообще коріняться в відірваності від Бога, і сам Ісус перед хрестом молився із сльозами і сумом, бо знав шо гріхи світу розділять вічну єдність. Так от гріхи і мене шото штормлять і настроєніє потонуло в апатії. Не вовремя якось - новий год скоро нада роздупляться і гулять!
Іногда думаю шо мені нада намутить якусь дівчину но карочь понятно шо з таким настроєм я її задовбу бистро. Хай уже якось потом про дівчат подумаю. Скоко гомна в нас всередині...
Скоко гріхів прошито в характер і в то хто я є. Гріхи часто не просто вибір волі а нормальна частина мене шо ускладнює канєшно все. Таким темпом апндаун я топчу вперед і зараз сижу в Пейчє. Переїхали з старого зданія в нове і зараз іде ремонт. Ремонт начали з генеральної уборки де я отлічився тим шо заліз на кришу і її почистив харашо. Було інтєрєсно. Просто іногда викупаю шо життя наче і хароше, но яке воно прісне... Якби я мог собі судьбу вибирать, то я б з рюкзаком попер би на юг в пошуках краєвидів і екстриму, затарившись подніматєлями настроєнія які в принципі сводяться до sex, drugs & rock-n-roll но так як оказалося шо Бог не просто філософська абстракція, то нада мінять пріоритети а то в ад на всю вічність то напряг.
Вообще, скоро все буде норм просто так, под настроеніє пишу. Ех де воно, хіппанство і свобода. Де воно все шо мені так вкусно. Шо ж, Божа воля а не моя. Іду Його дорогою, а там і я мінятимусь і хз, мож Бог шото нормалье все таки і мені приготовив.