Вчора ввечері був час шоб помолиться. Ну шоб не самому, приєднався до Кайлеба, він тут препод. Суть була в тому, шо за Україну мені немає спокоя. Можна просто розслабиться - тіпа та не все уже так і пагано. Потрошку шото движеться, шото ворушимся іще. Бог шото ж робить значить не стоїть паніковать і обобщать усе в одну кучу. Тому я якось себе стримував шоб не судить і не думать шо все пагано, але все равно голова і думки повертаються до церков, і взагалі шо все так застило, і більше все на словах чим на ділі. Шо Біблія пилюкою припадає, суєта постоянно, молитви все з тяжкими вздохами. Істина з Біблії кажеться заоблачною, і недосяжною, непрактичною і занадто нереальною. Слова "духовний" і "святий" вживаються більше як прикол над тими хто себе дуже сурьозно веде. Типа - духовний сьодня ти дуже попроще нада буть.
Святість - це воля Божа шоб ми були святими, і перший крок до майбутніх кроків. Бо гріх несе смерть. Духовність - це життя не по плоті, коли свїм умом і Біблію читаю, своїми зусиллями волі себе ж підстраюю під волю Божу, а життя по духу - коли Дух Святий наповнює життя, дає перемоги над гріхами, депресіями, відкриває Слово Боже.
Нічого немає паганого в духовності і святості, і нічого немає неможливого для Бога. Нашого Господа. Тому думав про Україну і молився. І потім згадався приклад Неємії, який почув шо Єрусалим все ще не побудований, і взагалі люди там не живуть а існують. Не то шо я Неємія, але Україна - точно Єрусалим без стін де більше теорії чим практики. Хочеться а не можеться. Тому зараз молюся за церкви, за лідерів, за друзів, за чистоту віри, за силу жити в святості, за чистоту від помилкових інтерпетацій Слова Божого. Взагалі шоб Бог піднімав нове покоління теологів, богословів, проповідників і пасторів. Ну і мене шоб послав, все равно комусь же ж нада іти.
Але Неємія начав ворушиться потім, а почав з поста і молитви. Так шо і я почну з цього ж. Тошо точняк шо в колледжі легко пальцями махать і тикать, а реальне життя жити - уже нада по дорослому воювать. Нє па дєццкі!
Бог розбереться з Україною. Шоб каять людей, нада шоб було куда приглашать - не в гадюшник сплєтніков і тепленьких лодирюк, а в храм Святого Бога, в дім молитви. (Єслі твоя церква дім молитви - пора грішників каять!) Де діти Божі поклоняються Ісусу. В дусі і істині. Суд починається з дома Божого. По любові вашій узнають шо ви - Мої учні. Да...
Хто-то скаже - мєчтать нє врєдно, приїдеш побачимо як співать будеш. Но я і не собіраюсь їхати без Божого на то напутствія. Хто я такий? Наоборот, хочу шоб Бог мене перетер в порошок, шоб Дух Святий працював а не я. Я даже простого не вмію, куда там уже високі матерії судить. Я повинен вмерти а Ісус жити через мене, інакше дороги немає. Тому чим швидше гордість і "я" умру, тим швидше Бог отримає свободу працювати через мене шо Він хоче. Моє покликання - проповідувати українцям їхнього Бога. Шоб уже хто воював зі мною - воював з Богом. Шоб мої слова були від Бога, шоб вірою жити.
Тому з радістю переношу тягощі і напряги - бо це все Божа робота на добро, Він знає шо робить.
Святість - це воля Божа шоб ми були святими, і перший крок до майбутніх кроків. Бо гріх несе смерть. Духовність - це життя не по плоті, коли свїм умом і Біблію читаю, своїми зусиллями волі себе ж підстраюю під волю Божу, а життя по духу - коли Дух Святий наповнює життя, дає перемоги над гріхами, депресіями, відкриває Слово Боже.
Нічого немає паганого в духовності і святості, і нічого немає неможливого для Бога. Нашого Господа. Тому думав про Україну і молився. І потім згадався приклад Неємії, який почув шо Єрусалим все ще не побудований, і взагалі люди там не живуть а існують. Не то шо я Неємія, але Україна - точно Єрусалим без стін де більше теорії чим практики. Хочеться а не можеться. Тому зараз молюся за церкви, за лідерів, за друзів, за чистоту віри, за силу жити в святості, за чистоту від помилкових інтерпетацій Слова Божого. Взагалі шоб Бог піднімав нове покоління теологів, богословів, проповідників і пасторів. Ну і мене шоб послав, все равно комусь же ж нада іти.
Але Неємія начав ворушиться потім, а почав з поста і молитви. Так шо і я почну з цього ж. Тошо точняк шо в колледжі легко пальцями махать і тикать, а реальне життя жити - уже нада по дорослому воювать. Нє па дєццкі!
Бог розбереться з Україною. Шоб каять людей, нада шоб було куда приглашать - не в гадюшник сплєтніков і тепленьких лодирюк, а в храм Святого Бога, в дім молитви. (Єслі твоя церква дім молитви - пора грішників каять!) Де діти Божі поклоняються Ісусу. В дусі і істині. Суд починається з дома Божого. По любові вашій узнають шо ви - Мої учні. Да...
Хто-то скаже - мєчтать нє врєдно, приїдеш побачимо як співать будеш. Но я і не собіраюсь їхати без Божого на то напутствія. Хто я такий? Наоборот, хочу шоб Бог мене перетер в порошок, шоб Дух Святий працював а не я. Я даже простого не вмію, куда там уже високі матерії судить. Я повинен вмерти а Ісус жити через мене, інакше дороги немає. Тому чим швидше гордість і "я" умру, тим швидше Бог отримає свободу працювати через мене шо Він хоче. Моє покликання - проповідувати українцям їхнього Бога. Шоб уже хто воював зі мною - воював з Богом. Шоб мої слова були від Бога, шоб вірою жити.
Тому з радістю переношу тягощі і напряги - бо це все Божа робота на добро, Він знає шо робить.
Немає коментарів:
Дописати коментар