Сьогодні приїде Люба в Прилуки. Радісно! Люблю Любу. Взагалі якби не вона в мене б голові така каша була б. Постійно все прораховую\думаю\переживаю, а вона вертає мене просто в спокій віри Ісусу, що Він в славі своїй піклується про нас. Думаємо про весілля, можна переживать за гроші (шо я і роблю) але прошу Бога віри і спокою. Побував в батька дома, в сестри, ну і в мами. Карочь все це мене повергло в глибокий грузняк. Живуть в злиднях в поному смислі цього слова, а мені важко шо Бог залишається побоку. Тобто якщо і є двері в мир і радість в проблемах, то це тільки бігти до Ісуса, а Він якраз і ігнорірується всією родиною. Крочь, молюся, важко капец просто. Все розписувать не буду, не обов"язково.
Весілля, плани, скоро їдемо в дитячий табір в Жовті Води - вожатими. Гарний час буде, і важкий. Весілля - зараз переживаю а потом думатиму - чого то я так переживав, це ж св"ято! Ну а ще - переїзд в Срібне, життя вірою. В неділлю будемо про хату балакать, молюся шоб Бог нам все забезпечив, Він знає наші нужди. Ну от і все, плани планами а здійснеться воля Божа.
Насправді ж головне - вірити в Ісуса, що ми не власними ділами і вчинками заслуговуємо шото от Бога а навпаки - це Він нам послужив, спас нас, і любить нас. На нас - праведність Бога. Ми будемо в раю. Амінь. Благодать - вірою ми спасені а не по ділам.
Немає коментарів:
Дописати коментар