Протягом часу, згадуючи що люди навколо ніколи не будуть тими ким ми хотіли б їх бачити, думаю що це тупік. Але терпіння і любов - єдина дорога виживання в суспільстві і взагалі. Як уже писав, бувають моменти коли хтось так достає, шо хочеться казати шось гірке. Але це - гріх.
Зараз думаю, як важливо не давати роздратованості керувати мною і язиком. Все взагалі то в великій картині. Коли бачу шо хтось щось не по моєму робить, легко роздратуватися. Але якщо зробити крок назад і згадати - ця людина спасена Ісусом. Потім ще крок - ця людина тут тому що вона чи він іде за Богом! Потім ще крок - я тут щоб любити. Коли взагалі подивитися на все згори, ураховуючи багато факторів з минулого і вообще, то ситуація змінюється. Не варто роздратовуватися, важливо любити, і терпіти помилки інших, перемагати їх добром.
Бог має стільки терпіння, чому ми раді, але і я повинен вміти терпіти що звучить вже по іншому. Добре бути любимим, важко любити і прощати.
Зараз, коли працюємо в команді, кожен має недоліки, і я в гріхах своїх зовсім загруз в осуду інших і тд. Дякую Ісусу що Він продовжує зі мною працювати. Хто я і де я?
Я спасений Богом, він обеспечив все, привів мене і всіх хто в команді в Пейч. Потім ми тут продовжуємо жити Його цілями і ідеями. Все має сенс, сенс від Бога. Карочь шо я хо сказать. Неможливо всіх зробити умними і харошими. Але можливо прийти з покаянням до Бога і він поступово змінить серце на любляче і мудре. Скілки гамнюків у церкві, і всіх притянуло туда любов’ю. Всі грішники і потребують Бога. Це честь для нас - випромінювати любов до інших, і бачити як міняється серце. Хто не любить той Бога не пізнав і хто не любить брата якого бачить як може любити Бога якого не бачить?
Отже, роздратованість перемагається покаянням, і злість Бог заміняє на любов, і без Бога це неможливо.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар