Сьогодня Джоно уїхав. Самотність начала жерти. Все таки якось не викупається самотність поки сам. А от коли побув з другом - потім на фоні всього класного так викупається це галіме самотнє існування...
І відкриватись - так важко! Все таки склади гамна всередині нємєряно глибокі - ділишся одним, а те що глибше вже шото і стидно. Плакать перед друзями - для дівчат. Скільки всього накопилося - а хочеться підбадьорити другого хоча й сам поломаний. Я в аварійному стані. Гріхи ходять туда-сюда наче в місто без стін і воріт. Голова - прохідний двір а серце помийна яма. Де ж Дух Св’ятий і його крута сила? Де перемоги і відкриття? Самотність знову жере все і якби не старався боротися - програю.
Джоно мене підтримвав як міг, круто потусили, фоток наклацали, дуже класний час. Але ще якось хотілося більше сісти і близько поспілкуватися. Але час минає і минув.
Ну карочь загрузився я от всяких глюків, радів пока тусив і загруз як остався сам. Не вмію я правильно спілкуватися, правильно себе вести. Все тільки стінки будувати вмію і закриватися. Стінка за стінкою. Ховаючи саме вонюче. Як вже хочеться радості, миру і перемог не в теорії а на практиці... Коли я вже порозумнішаю і почну підтримувати а не сам потребувати підтримки оточуючих?
Скучаю за Джоно
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
не викупаїш ти
ВідповістиВидалитисамотність це кльово
христос був самотнім
будда був самотнім
іоанн христитель був самотнім
пророк даниїл був самотнім
та карочє всі були самотніми
і я тоже
самотність - це кайф
цей кайф викупається тоді коли ти не ототожнюєш самотність з покинутістю і усвідомлюєш що довкола тебе і в тобі є
шо? хто? де?
бог
в тобі є бог
і що стати самотнім - то як не дрочити і не курити. спочатку важко. а потім звикаєш. полюбляєш. стаєш сильним і самодостатнім. і ващє
благословінь тобі.