Ще поїсти не забуть

Писав всякі штукі і втомився. Бо домашніх завдань привалило ще й завтра буду робить. Для відпочинку подивився кіно, так так заперся шо аж вконтакті собі його добавив. Ну типа про відданість. Українською якось звучить вздрючено. Російською преданность. Ну карочь оця штука якої так мало в житті.
І сидів і думав - чого я в моєму християнському житті схожий на якусь сучку - то туда то сюда. То з Богом то ні. Як я сам себе задовбав! Просто капец. Та дивлюсь на плоске серце і думаю - де в ньому знайти глибину співчуття і любові? В мене тільки скепсис і з когось постібаться - справжні таланти. Тіпа - та це все гамно. Та гамніще. Жизь і це все - омно. Когось попустить - "ти гамно". Карочь надоїло буть гамном самому. Хочеться підтримувати хто слабший і бачити добре, а не з усієї сили слова лупити по спині.
Немає нічого - ні поваги до Бога шо Він сильний і Творець, ні любові до людей, нічого немає.
От такому пустому як я точно нада Бог. Єслі мене Бог колись поміняє то це буде чудо і всі обламаються хто вважає Бога теорією слабих на голову. Ну а поки я позорю християнство своїм існуванням то мабуть хай християни за мене моляться Богу =)))
хахахаа))
Карочь пошов я пожру шото