Приїхавши сюда

Незважаючи на завальне літо і скажені пригоди я знову тут. Пам'ять гарна річ іноді - пропадають з голови свіжі обломи і якось не так сильно переживаєш за промахи і помилки.
Тепер ще одна сторінка. Бог вірний бо привів мене і не надавав по шиї. Взагалі відчуваю себе якось галімувато тому що літо можна було б і св'ятіше провести... Ех. Жалко що половина близьких мені людей зовсім не розуміють моїх дивних потягів до моральної чистоти і св'ятості. Все таки не виходить бути завжди не от міра сєго. Ну ладно шо жаліться. Просто якось грязно все так хоч і багато харошого.
Про шо я зараз балакаю? Та і сам не хочу писати тому що соромно. Як бути християнином коли. Мені кажеться шо скоро я всіх достану тим шо я завжди в церкві гарний, потім коли мені шось надоїдає то відразу згадую де і з ким шото можна сдєлать, провожу недільку-двє на сторонє, потом каюсь і знову тіпа правільний ввесь. Ніяк мости не згорять. От шо достає. Ну а так все ок. Радий шо я тут. Набрав уроков кучу буду втомлюваться і буду зайнятий. Отак от.