Насобіралось

Ітак, хто хоче ободриться і чувствовать себе харашо, дальше не чітайте. Тогошо пишу це все в расстройствє духа і грузнякє.
В чом дєло?
ех
карочь все діло в тому шо я дуже фокусуюсь не на Ісусу а на собі. Но коли хочу перефокусироваться на Ісуса обнаружив шо я Його практично не знаю. От апостоли були свідками Ісусового життя, смерті і воскресіння. Ми ж живемо вірою. Вірою? шо таке віра?
Отже, коли я їду в гості кудась, де не був ні разу, то я ж вірю, шо це реальність хоча і не бачив це місце ніколи. Ну сумку зібрав, всім сказав шо їду, і не сумніваюсь. Така десь приблизно була віра нормальних християн. Проповідувати Ісуса на вулиці - це не робота, це життя в духовній реальності. А якщо я не вірю? Ну моя віря якась рахітна. 90%. Але так не може бути. Не може бути 90% стол на якому мій 90% ноутбук. Все реально а в мене в голові знову діагностика лажи. Не працює машина і все.
Карочь віри немає. Шо там ще.. Якшо віри немає то і Ісуса я понятно шо  знать не можу а токо шото в голові шифровать на основі прочитаного-почутого. Ну це канєшно саме більше достає і грузить мене зараз.
Ну і в процессі - роздратованість на людей. Депресняк. Нещирість. Недовіра. Закритість. Втома. Біль.
Ісус пока шо не відкривається, і іноді Бог мовчки приходить, шось там в серці робить і кудась зникає. Так шо серце в основному пустує і це тоже галімо. Апостоли були сповнені духа Св'ятого, і Павло пише - сповнюйтесь Духа. А я не умію. Нада шолі постувать чи магічно руками махать 2 часа підряд. Мабуть тому люди і люблять закон - там хоч і важко зато понятно: іди сюда роби то. А зараз вішу як в вікуумі. Не все погано але того чого прагне душа не отримав. Галімо. Який мені понт от усього якшо Ісус дето далеко в оторваних абстракціях? Хто такий Ісус?
Якшо чесно, Ісус і Бог вже не звучать. Стільки разів ми всі чуємо Бог Бог Бог Ісус Ісус віра віра шо даже не розуміємо шо ж стоїть за цими звуками і буквами. Хто такий Бог? Скажи! Хто Ісус? Віра! Де віра? Покажи віру... Які плоди віри? Де щирість?
Ех. Щирості в колледжі не хватає. Всі канєшно потрошку гамнюки і в основному нові студенти, бояться відкриватися. Комфортна зона знайомих і нікого близько. І сам піддаюсь такому "шарообразному" існуванню. Якщо немає віри, немає Ісуса, то понятно шо немає любові. Немає любові - значить Бог в серці не живе, якщо Бог в серці не живе то я сам себе обманюю думаючи шо все ок. Плакати нада!
Коли немає Бога в серці, коли воно не любов то карочь залишаються іллюзії. Іллюзії це для тих хто любить заліпать і плавать по тєчєнію. Удобно пока мрієш, і прокидатися все важче, і не зручно.
Молитися годину! Постувати неділлю!
Ладно, пост хай пока потом побалакаєм. Я коли молюсь, то наче все харашо, потом чуствую себе так погано, так далеко от Бога шо молитися робиться важко шо капец і хочеться скоріше піти позаліпать дето з друганами. А реальність така, шо в голові і в серці пусто і тікаючи від Бога тільки грубієш і звикаєш себе дурити. Так от і гружусь про то  шо я не християнин а мєчтатєль