Знову хмари збираються

Думаю шо це Бодя ніфіга не пише, брат мій. Вже третій рік його не бачу виходить, не рахуючи двух неділь. А взагалі думаю - міссіонерство може все життя зайняти, а шось я нікого кроме себе особо і не люблю, як би не старався. От лажа. Галяковий з мене міссіонер покашо. Так шо молюсь шоб Бог мене міняв бо карочь такі діла. Житя триває, моменти минулого вже неповторні. Так що ціную теперішнє яке вже в минулому минулої секунди.
Скільки я буду триматись міцно з Богом, а скільки налажаю? Може все моє життя і є лажа? Ну це правда я перегнув палку на депресняк, але я себе бачу завсім незрозуміло з якої сторони, а Бог - бачить точно в серце. Хотілось би Його не підвести =)