Вільний час?

Так мало вільного часу що не знаю що й робити. Зазвичай вільний час з’являється тоді коли голова тріщить як труби на морозі і ясне діло шо книжку в очі пхати не можеться.
От і виходить, що наче і є що робити, але й немає. Та і впадло - думаю хватить сидіти! Хочу чудить!
От зараз все, капец. Тузік здох. Читать і думать більше 2-х хвилин не виходить бо втомився. Мабуть всерівно чайку поп’ю та почитаю про Хадсона Тейлора - типа прочитати нада і написати що я взяв для себе з цього. От шо класно - що Бог не дивиться на те який сьогодні день чи шо я думаю а просто сильною рукою робить моє майбутнє пока я тут сижу. Це круто. Втомився за всіма скучати бо я зараз скучаю за подушкою. Може Афекса повтичу перед сном... Молюсь - Боже, відкрийся мені, навчи мене любити Тебе а не автотренингами чи силою волі вперед іти. Покашо нічого стабільного. Все таки лузерский з мене християнин. Та в принципі ніколи крутим і не був. А те що питань багато - то краще б було багато відповідей.
Читаю про цього Хадсона Тейлора - жосткий фанатик. Типа аскет даже. І думаю - як мені влом шото робить чи шо там... Він період сумнівів і всякої боротьби духовної за рік пережив, потім пише - "я як звичайно сповнений радості і тд тп проповідував в бідняцькому районі" КАПЕЦ! Як звичайно радісний і переповнений благословіннями. От шо значить моск правильний =))
Я находжу в собі гордість за свої збочені мозки іноді надіюсь найти там шизофренію і тоді я стану генієм постмодернізма і вищим філософом сучасності, але все таки знаходжу шо все нормально і лімітовано. Отстой. Застряв в нормальності. Ех. Читаю про всякі духовні речі і думаю - та я себе не заставлю мінятись. Пробую. Скільки вже років. Як ці всі чуваки за 25 років встигають перевертати світ і історію? От я типу випускник сільської школи де я також пройшов кружок гри на барабані - і бачу шо в Києві якийсь чувачок в 10 років виграв на конкурсі барабанщиків, і всіх порвав своєю поліритмією і потім ще через 10 років ще бачу його по тєліку де він вже доктор музичних наук лідер рок-банди, диски пише бабло гребе. А я мозолі на дупі шкребу і думаю - я ж тож наче шарю грать, і граю, і громко. Дак в чому прикол і чого не я там диски записую? Не то шо жаба а от типа чого мої руки і моски такі як є а не проапгрейджені як у того чи тих чуваков. От в цьому западло - і себе наче винуватим відчуваю. Може лінюсь, може шось не так роблю, неправильні рішення приймаю. А потім думаю - та при чому тут це. Все рівно скільки б я не старався ніколи не досягну рівня таланта з народження.
А от якщо це все перевести на духовну площину вже без барабанів а з духовними досягненнями, то тут новий дуже впливовий момент - Бог вибирає кожному його долю, призначення, місію. І думаю - так якщо Бог мене не апгрейдить то я нічого насправді і не поміняю. Якщо Він не вибрав мене на якусь роль я її і не отримаю. Не дав мегамоска - ну все. Просить буду. Але все таки. Тут вже наче головою в стіну. Бий може дірку продовбеш якщо зможеш. Теоретично з точки зору фізики, якщо я буду бити головою в стіну не враховуючи опору повітря, і якщо моя голова буде ідеально кругла, то через двісті років вона вже не буде кругла.