Неможливо?

От все таки неможливо все контролювати в голові бо втомлююсь. Але... Чи хіба я своїми силами живу? Та я своїми силами вже всім показав шо вмію на дупі в калюжі сидіть. Своїми силами... Ех!
Любов - от сила, яка перемагає все, самі принизливі і важкі моменти. Бог є любов, Бог є особистість, Бог - хто може зрозуміти Його?
Та це все високі матерії. Сьогодні я просто прокинувся, і зрозумів шо я ще багато разів такої фігні нароблю, так що я радий шо не знаю наперед. Радію моменту... Будьте як діти. От в чому прикол. Не в наповнених таблицями мізках а в серці. В простоті. В любові. В пам’яті. В щирості. В чистоті. В довірі. В безтурботності. Тому що я - не володар свого життя. Я просто бачу, що ця реальність в якій я зараз - крута! Я бачу очима, ходжу ногами, думаю головою (хоча це під питанням) і взагалі - я з Богом як би мене не задовбували всякі сумніви чи самоосуд. В мене мама жива і є трошки грошей. В мене все є! Я щасливий дядько.
Тільки навчатись потрібно багато, і власна недосконалість гризе, ну то мабуть добре, не буду носа задирати дуже.
Та шо писать. Мета велика наче гора - топчеш топчеш - а навіть і не почав підніматись. Тупо нємєряно топтать ще а це задовбує.