Помив пузо

Значить, шо їсть мозг? Гріхи. І не розуміння Бога. В принципі часто перше і друге навіть пов’язане.
Отже, гріхи мене відокремлють від Бога, а розуміння Бога дає перемогу над гріхами. Тут ще доплітається воля наша, бо можна і Бога розуміть в правильному напрямку але коли на гріх тяне то наче "забувся" трошки. Підсумки виходять такі - все навколо існує і вказує на Бога і Його славу та велич. Отже, моє життя - це також прославлення Бога. Якщо мої думки чи вчинки не від Бога, вони значить не проходять кастинг. І тут вже впираємось в волю - якщо я ловлю себе на вчинку чи на думці яка не прославля Бога - то може тоді зупинитись? Ну тут  всі кіпішувать начинають! Типа я музичку слухаю, яка і не прославля Бога, но і не гріх жеж! Ну тоді я скажу - а мені побарабану шо там хто думає бо моє життя - прославляти Бога, чого б це мені не коштувало. Ну а якщо думка чи вчинок є проти Бога, який принижує Його чи напряму дрова лама - то тут просто необхідно себе в контролювати і зупинити це все дійство негайно!
Покаяння - це не тільки сум за тупі помилки, а також і рішучість цього не повторювати всіма силами, і можливостями.
Так що тут необхідно триматись чистоти і свіжої голови, бо легко, втративши Бога з серця, почати себе накручувати, підключати уяву щоб компенсувати Бога. Типа як Його немає то зроблю відчуття шо є, а потім виникає ситуація, де неможливо одночасно уявляти Бога і Йому поклонятися бо це протилежні речі. Я - власник власної уяви, про що і назва каже. Бог в серці - це не результат волі і візуальних процесів мозку.
Отже, підводячи лінію. Віра. Слово Боже. Пам’ять. Рішучість. Це для першого ривка.