Мета на майбутнє

Карочь день тупий. Все якось варене і отстойне. Читаю Біблію і за себе соромно шо я все таки ніяк не залишу гріхи, а все в них живу. Багато християн назавжди розпрощалися з минулим, а я все ща слої намазую життя один на одний. Пора шось нове!
При таких сумних думках все-таки промайнуло: Бог взявся за мене! Значить, тут потрібно все таки встати і робити кроки. Шо важливе? Досі ніяк молитись не навчусь. Значить, буде добре молитися більше, щиро, славити Бога і відкриватися. Чого я прагну? Якщо я з Богом то не моя воля вже важлива. А значить і не моя сила і не мої можливості, а Божі! Дивлюсь на служителів, людей які життя Богу присвятили - так в них є любов до людей, і співчуття, і прийняття, і мудрості проскакує, і відповідальність. Значить, для мене головне - не залишати Божу волю, а бути в Ньому, і більше, більше розкриватися до інших. Біблію знати. Звідки я буду брати знання про Бога, теологію, і правильні відповіді?
Ну а поки що ні любові ні співчуття особо немає, хіба що до окремих дорогих людей. Грішник!
Ох, сам себе не поміняю. Якби міг то б вже міняв би. А так тільки притворятися вмію харошим і то ненадовго. Так що шо я там писав... Молитися...