Перед сном

Як і всі люди рішив поспать, вважаю шо це нормально. Рішуче бачу шо різниця між моментом молитви коли плачеш од того який ти тупий і слабкий і моментом практики коли ти в силі підтримуєш хто хитається або коли проповідуєш насправді не різниця а логічна послідовність і я навіть будую деяку духовну теорію основану на практиці життя пана Давида який в псалмах плакав потім отгрібав от ворогів по повній закінчував і псалми славою Богові і в житті всі моменти обертались перемогою. Карочє. Неможна молитися без щирого серця. Неможна не плакати і не розказувати Богу як Він нам потрібен. Без цього навряд чи шото вийде. Але. Тут якраз і приходить Дух Св'ятий який силою своєю міняє стан речей. Тому після молитви в щирості і душевності якось воно виходить вже не свої сили черпаєш а Бог сам зміцнює віру і карочь круто)
Так шо з такими думками шо круто шо я знаю Бога і завалюсь щас під одіяло. А хто не знає Бога то як йому може солодко спатися?