Ностальгія

Карочь пам'ять така штука, ех. Хранить все. Іноді і повикидати з голови хочеться якісь кусочки. Але шо круто - все моє життя справжнє. І гулянки були щирими і розкаяння моменти, відносини з дівчатами і закінчення цих відносин. Плани на майбутнє і їхні зміни. Все по справжньому. Хоч шось хароше. =)
Ну а крім ностальгії і згадування як я раніше гульбенив щиро маю надію на Бога, тоже щиру. Зрештою, моє сьогоднішнє це насправді прорив від минулого інакше б я не залишав того в минулому шо для мене потолок. Хтось робить на роботі все життя - бо це потолок, більше не виходить. Хтось ще шось там робить. А в мене розвиток попер саме в сторону пріорітетів вічності хоча більша половина моїх друзів скептично відноситься до моїх поривів стати св'ятим. Ну що ж, скептицизм в сучасному світі мабуть краща риса характеру. Чорний гумор, стеб, подсрачники і всякі підколи і недовіра то всюди як норма. Так шо прийдеться мені пофігістично не звертати уваги на свої обломи и тд, а посто іти вперед. Всі коли учаться ходити - падають. От і я типа учусь. Ходити в чистоті. =) ггг. невиходить постоянно.
Ну то таке. Просто іноді з пам'яті такі "перли" вилазять шо під стіл хочу заховаться.
Якби не Бог, я б уже таким наркетом був би шо я тобі кажу. Якби не Бог то став би черствим і холодним. Карочє дякую Богу шо Він рішив не дивитись на те який я гамна кусок а просто взяв моє життя і от я в альтернативній реальності йду шляхом вузьким. =) Сижу в колледжі вивчаю Біблію, серце потрошку залічується від вавок і шрамів і гряюзки. Сенс жити є.
Не знаю шо сказать ще. Хочеться канєшно без такой фігні жити шоб потом бояться вголос розказувать, але в мене не вийшло. Тому перегортаючи сторінки надіюсь вже не на себе на на Бога шо коли він шото поміняє в мені то це буде не на словах а життя засяє по іншому. Отак от. А якшо не засяє то я лох і зря тут торчу