Гріх і віра

Теологічні диспути завжди існували лише тому що люди не розуміють Бога і Біблію повністю. Тому і приходиться багато що переживати на власному досвіді, бо слова іноді не допомагають. Приїхавши з Печь була спокуса відпочити, відпочивши була спокуса розліниться, і тд і тп, яким піддався. Ну звісно що на фоні минулого розумієш шо це неправильно, але таааак впадло бути завжди правильним! Щось не так? Ага, немає щирості і любові, і радості, і світла в очах!
Тому повертаючись в минуле, бачу шо почавши в Дусі, потім начав рахувати "дні св’ятості’, типа коли я прожив день і не нагрішив особо. Потім старався не грішить, тогошо я ж вже стільки часу живу так свято і чисто! Тут і помилка, тому що основа і причина для того шоб не грішити є тільки одна - Дух Святий в серці. А все інше то обман і веде до самоправедності, гордості і провала. Так шо зараз переосмислюю що насправді я не можу жити в святості. Лише Бог через мене може, і тому так важливо довірити це чудо святого і чистого життя Богу, а не виконувати це самим, своїми силами. В цьому і є віра, коли ми смиряємося і розуміємо шо це нам не під силу, і в слабкості довіряємо Богу, шо Він зробить те шо хоче і може. Тому молитва і пост це прообраз віри і смиренності. Ну карочь ми не призвані до перемог, ми призвані щоб Христос перемагав через нас, так як Він один переміг смерть і воскрес.
Віра це дозвіл Богу працювати, а недовіра це віра в свої сили. Або недовіра шо Бог аж на стільки сильний. Тому і молитви часто сухі і короткі, бо в них немає віри. Справжня віра сочна і свіжа, і молитва не знає часу, бо не ми живемо а Христос через нас і я нічого не зроблю, нікого не покаю, нікому не допоможу. Нічого не залишається як чекати на Бога в смиренності і надії шо Він прийде. А Бог сказав шо люди мають шукати Його, і Він поруч, щоб відкритися. Інших шляхів немає...